Та й на могилі вітер віє

НазваТа й на могилі вітер віє
ЖанрПісні з особистого та родинного життя
МотивКохання, Розлука
Дата запису1 лип. 1992 р.
Місце записус. Дорошівка, Дворічанський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
ВиконавціПолян Є.М. (1918), Фоміна К.А. (1926), Дмитренко У.А. (1931), Головачьова Є.П. (1929), Дорошенко Є.П. (1922)
ЗбирачiГалина Лук'янець
ТранскрипціяГалина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00
100

Та на могилі вітер віє,
Та й на покосі сонце гріє,
Ой на мой зельон сад.

На мой зєльон сад,
Ой там дівчина цвіти рвала,
Ой у віночок завивала
Ой завила вінок.

Завила вінок,
Та й завила вона віночок,
Ой на руках держить платочок,
Ой переходь сюда.

Переходь сюда,
Та й переходь через місточок,
Ой там калиновий кусточок,
Ой шолкова й трава.

Шолкова трава,
Та ой та травка шевелиться,
Ой там дівчина спать ложиться,
Ой тільки що й лягла.

Тільки що й лягла,
Ой а ще ж вона не вляглася,
Ой цілуванням зайнялася,
Ой цілує його.

Цілує його,
Ой цілувала, милувала,
Ой роздушою називала,
Ой роздуша моя.

Роздуша моя,
Ой як я тебе не побачу,
Ой разів сорок на день плачу,
Плачу, що й не бачу.

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 02:35
100
Вітер з поля, хвиля з моря
Пісні з особистого та родинного життя
смт Малинівка, Чугуївський район02:35

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да довела ж любов до горя.

Світ, голова ой кружитца,
Ой, да на плєчах же й арьол садітца,
Ой, да на плєчах же орьол садітца.

Ой, арьол ти, сизокрилий,
Ой, да скажи правдоньку, де ж мій милий,
Ой, да скажи правдоньку, де ж мій милий?

(А твій милий на роботі,
Ой да у літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє?
Ой, да мідні труби виливає.

Пішла слава по народу,
Та й на тую дівчину, що без роду.)

0:00 03:32
100
Та повій вітер та буйнесенький
Пісні з особистого та родинного життя
c. Бахтин, Борівський район03:32
0:00 02:22
100
Та й нема гірш нікому
Пісні з особистого та родинного життя
1

Сирітські

с. Очеретове, Валківський район02:22

Та й нема гірш нікому, та як тій…, як тій сиротині,
Та й ніхто ж не пригорне та й при ли..., при лихій годи(ні).

Та й не пригорне батько, та й не при..., не пригорне мати,
Та тільки (хіба) той пригорне, та й що й ду..., що й думає бра(ти).

Та й налетіли гуси та й з дале..., з далекого краю,
Та й зболотили воду та й на ти…, на тихім Дуна(ї).

Та бодай же ви, гуси, та й з пір’я…, з пір’ячком пропали,
Та як ви нашу любов та й за хма…, за хмари загна(ли). (двічі)