Та й на могилі вітер віє

Та й нема гірш нікому, та як тій…, як тій сиротині,
Та й ніхто ж не пригорне та й при ли..., при лихій годи(ні).

Та й не пригорне батько, та й не при..., не пригорне мати,
Та тільки (хіба) той пригорне, та й що й ду..., що й думає бра(ти).

Та й налетіли гуси та й з дале..., з далекого краю,
Та й зболотили воду та й на ти…, на тихім Дуна(ї).

Та бодай же ви, гуси, та й з пір’я…, з пір’ячком пропали,
Та як ви нашу любов та й за хма…, за хмари загна(ли). (двічі)

Козак уїжжяє, дівчинонька плаче:
«Куди їдеш, козаче? (двічі)
Козаче-соколе, возьми ж мене з собою,
На Вкраїну далеку». (двічі)

«Дівчинонька мила, що ж будем робити,
На Вкраїні далекій?» (двічі)
«Буду шити й прясти, зеленоє жито жати, тебе вірно кохати». (двічі)

«Дівчинонька мила, де будемо жити
На Вкраїні далекій?»
«В степу ж під вербою, якби, серденько, з тобою,
На Вкраїні далекій». (двічі)

«Дівчинонько мила, що ж будем ми їсти,
На Вкраїні далекій?»
«Сухарь із водою, якби, серденько, з тобою,
На Вкраїні далекій». (двічі)

Та й налетіли гуси та й з дале..., з далекого краю же,
Та й зболотили же воду же та й на ти..., на тихім Дуна(ї).

Та й бодай же ви же, гуси, та з пірʼя…, з пірʼячком пропали же,
Та як ви нашу же пару та й розпа…, та й розпарува(ли).

Та як ви любилися же, та як го…, як голубів пара же,
Та й тепер розійшлися же, та як чор…, як чорная хма(ра).

Та як ми любилися же та й як зер…, як зерно в горісі же,
Та й тепер розійшлися же та як ту…, як туман по лі(сі).

(Та як ми любилися же та й обо…, обоє хороші же,
Та й тепер розійшлися же, та як дрі…, як дрібнії гро(ші).