Головна
Ой скочив козел

Ой скочив козел

Назва	Ой скочив козел
Жанр	Веснянки
Дата запису	1 лип. 1992 р.
Місце запису	с. Мечнікове, Дворічанський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Судомоєва Надія Яківна (1909), Буракова Олександра Антонівна (1906), Рудакова Аксенія Пилипівна (1905), Сердюк Анастасія Федорівна (1910)
Збирачi	Галина Лук'янець
Ноти	Завантажити файл PDF

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 2Подобається Поділитися

Скочив козел у город, у город,
Та поїв козел лук-часник, лук-часник,
Та й упіймали козла за ріжок, за ріжок,
Та повели козла на торжок, на торжок,
Та продали козла за сім кіп, за сім кіп,
А й перва копа - пшениця, пшениця...

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 00:31 100	До нас, до нас, боківчани	Веснянки	с. Мечнікове, Дворічанський район	00:31	До нас, до нас, боківчани, До нашої честі, Наварили вареників З собачої шерсті. До нас, до нас, боківчани, До нас через воду, Ой єсть у нас три дівчини Хорошого роду.
0:00 01:20 100	І кричать: Чом не йдьош? (Гра у „Короля” на Масляну)	Веснянки 1 Ігри	с. Мечнікове, Дворічанський район	01:20	І кричать: – Чом не йдьош? Чом не йдьош? – Боюся! – Кого ж ти боїся? – Короля! – Король іде, земля гуде, стой, калина, не ламайся! Та впʼєть кричать. Ото стануть: одні там стануть, другі там, і кричать. Буду я кричать: «Чом не йдьош, чом не йдьош?». А вона буде кричать: «Боюся, боюся!» – А як це вони кричать? Вони ж співають? (Далі співає) – Чом ни йдьош, чом ни йдьош? – Боюся, боюся! – Кого ж ти боїсся? – Короля, короля! – Поїхала Ганна до короля-пана, Король іде, зимля гуде, Стой, калина, не ламайся! І біжать усі до купи. – Вони хороводи не водять коло нього? – Ворушуться там, стрибають. Хворост (?) запалять і кричать там ото, козла палять! – Так оце козла водять? – Да-да, оце в нас так козла палять, … на послідній день… – На послідній день це коли, в неділю вже? – На Масляну, в неділю…
0:00 01:42 100	Пора тобі, вербиця	Веснянки	с. Мечнікове, Дворічанський район	01:42	Пора тобі, вербиця, розвиться! Чи не пора тобі, вербиця, розвиться? Чи не пора тобі, Іванко, жениться? Та не буду жениться… до чого? - Як воно? До весни…до Петрівки! Ще моя дівчина невелика. А тоді: Не буду я жениться до Покрови… Не буду жениться до самого Івана, Ще моя дівчина не гуляла. Співають: ….вирбиця, Чи не пора ж тобі, вирбиця, та й розви(ться)? Та й розвиться, Чи не пора тобі, Іванко, й ожени(ться)? Та й я й не буду жениться до Івана, Та іще моя дівчина ни гуля(ла).