Цифровий архів фольклору

Ой на річці, на Йордані,
Там Пречиста воду брала,
Свого сина сповивала,
Де взялися ангелята,
Взяли ж його на крилята,
Та й понесли на небеса,
А небеса отворились,
Та всім святим поклонились.

Косарі косять, й а вітер повіває,
Шовкова трава на косу й налягає.

Шовкова трава й на косу й налягає,
З під тії трави галочка й вилітає.

З під тії трави галочка й вилітає,
Галочка моя, галочка сивенька.

– Галочка моя, галочка сивенькая,
Скажи, галочка, де ж моя миленька?

(– Скажи, галочка, де моя миленькая,
– Твоя милая в лузі над водою,
Умивається холодною водою.
Умивається холодною водою,
Утирається шитою хустиною,
Вихваляється своєю родиною:
– У мене в роду два братіки із роду,
В тихому броду коника напувають,
Вони про мене тихенько розмовляють:
«– Де ж наша сестра хароша та вродлива,
Ой тільки її доленька нещаслива».)

Налий, мати, стакан рому, бо я їду до прийому,
Ге-ей гей, уха-ха-ха, бо я їду до прийому.

А в прийомі скляні двері, там сиділи охвіцери,
Ге-ей гей і й уха-ха, там сиділи охвіцери.

Вийняв жереб сорок п’ятий, закричали: «В штаб прийняти!»
Ге-ей гей гей, уха-ха-ха, закричали: «В штаб прийняти!»

Не шуми ж ти, луже, осокою дуже,
Не завдавай жалю, що я в чужім краю.

Не завдавай жалю, шо я в чужім краю,
На чужій країні, як на пожарині.

На чужій країні, як на п[у]ожарині,
Ніхто й не пригорне при лихій годині.

Ніхто й не пригорне при лихій годині,
Не пригорне батько, не пригорне мати.

Не пригорне батько, не пригорне мати,
Тільки той пригорне, що думає брати.

Тільки той пригорне, шо думає брати,
Налетіли гуси з далекого краю.

– Ой ти, качуре чом сам плаваєш,
Чом сам плаваєш, пари не маєш? (двічі)

– Вчора була качечка моя,
Сьогодні нема – застреленая. (двічі)

Хош би на воді, не жаль би було,
А то на землі в шовковій траві. (двічі)

– Ой ти, козаче, чом сам гуляєш,
Чом сам гуляєш, пари не маєш? (двічі)

– Вчора була дівчина моя,
Сьогодні нема – зарученая.

Хош би на село – не жаль би було,
А то через двір ще й товариш мій.

А там через двір стежечка лежить,
Вона щорання по воду біжить.

(По воду біжить) По воду іде – жалю завдає,
З водою іде – кивне ще й моргне.

Я з того жалю воду розіллю,
А з того серця поб’ю ведерця.)

Ой ти, кітку, кітку,
Піди вирви квітку,
Та й приніс до Галі,
Положив на лаві,
Стали думати-гадати,
Чим дитятко годувати,
А-а, а-а, а-а, а!

Ой ти, коту сірий,
Та й вимети сіни,
Як не вимету я,
Вимете киця моя,
А-а, а-а, а-а, а!

Іде коза рогатая,
Веде діток кошлатая,
А хто козу торкне,
Того ж коза штурхне!
(І ото штурх-штурх!)

Ладки-ладусі,
А де були? – В бабусі,
А шо їли? – Кашку,
А шо пили? – Бражку,
Бражка п’яненька,
Кашка мнякенька,
Бабуся старенька.

Ходить сон коло віконця,
А дрімота коло плота,
Питається сон дрімоти,
А де будем ночувать?
Де хаточка теплесенька,
Де дитина малесенька,
Туди підем ночувать,
Дитиночку колихать,
Е-е, е-е, е!

Щедрій вечір!
А в нашого пана береза стояла,
Добрий вечір!

Щедрій вечір!
Струнка та висока, на листя широка,
Добрий вечір!

Щедрій вечір!
…

(Сьогодні Купала,а завтра Івана,
Купала на Йван(а)).
Купався Іван, доведеться і нам,
Купала на Йван(а).
Купався Мусій та й упав у кисіль,
Купала на Йван(а).
Купався Денис та й на кладці завис,
Купала на Йван(а).
Купався Митро та й упав у відро,
Купала на Йван(а).

Як у саду, так і в лісі,
Як у саду, так і в лісі,
Широкий лист на орісі,
Широкий лист на орі(сі).

А ще ширший на дубочку,
А ще ширший на дубочку,
Кличе ж голуб голубочку,
Кличе ж голуб голубо(чку).

А він кличе, та й не свою,
А він кличе, та й не свою,
Прийди ж, серце, поцелую,
Прийди ж, серце, поцелу(ю).

Нащо чужу цілувати,
Нащо чужу цілувати,
Серцю жалю завдвати,
Серцю жалю завдава(ти)?

Й не завдавай серцю жадю,
Й не завдавай серцю жалю,
Бо я й у чужому краю,
Бо я й у чужому кра(ю).