Цифровий архів фольклору

Не шуми ж ти, луже, осокою дуже,
Не завдавай жалю, що я в чужім краю.

Не завдавай жалю, шо я в чужім краю,
На чужій країні, як на пожарині.

На чужій країні, як на п[у]ожарині,
Ніхто й не пригорне при лихій годині.

Ніхто й не пригорне при лихій годині,
Не пригорне батько, не пригорне мати.

Не пригорне батько, не пригорне мати,
Тільки той пригорне, що думає брати.

Тільки той пригорне, шо думає брати,
Налетіли гуси з далекого краю.

Сади мої, та й садочки зелененькі,
Ей, рано цвіли же та й пізно же й опадали.

Рано цвіли та й пізно й опадали,
Ей, любив милий, а січас він спокидає.

Любив милий, а січас він спокидає,
Ей, мимо ходе же та й у гості не заходе.

Мимо ходе та й у гості не заходе,
Ой хоча зайде же, так недовго він гостює.

Хоч і зайде, так недовго він гостює,
Ей, усю ночку же та й зо мною протаскує.

Усю ночку та й зо мною протаскує,
Ой долго, долго же та й бєлого свєту й нєту.

Долго, долго та й білого свєту нєту,
Ой как стало та й на зорькє заніматься.

Ой как стало та й на зорькє заніматься,
Ой став мой милий та й в дороженьку збираться.

Став мой милий та й в дороженьку збираться,
Ой став мой милий та й усю правду признаваться:

«Єсть у мене та й жена ж молодая,
Ой а в жіночки й дитина малая.»

Ой з-за гори, з-за лимана
Та й синя хмара же наступає,
Ой нуме, братця же, та й наступає.

Ой синя хмара наступає же
Та дробен дощик накрапає,
Ой нуме, братця же, та й накрапає.

Ой дробен дощик накрапає же
Та синє море наповняє,
Ой нуме, братця же, та наповняє.

Ой синє море наповняє же,
А й наш карабель потопає,
Ой, нуме, братця же, тай потопає.

Ой наш корабель потопає же
Та матрос парус напинає,
Ой, нуме, братця же, та напинає.

Ой башти гнуться, шнури рвуться же,
А й у матроса сльози ллються,
Ой нуме, братця же, та й сльози ллються.

Вспомнім, братця, ви кубанці, двадцять перве сєньтября,
Как драліся ми з поляком із розсвєта до полдня,
Нам і музика іграла, барабани громко б'ють.

Ой нам і музика іграла, барабани же громко б'ють,
(Ще й горністи) заіграли, вийняв шашки наголо.

Вийняв шашки, вийняв гострі, ше й винтовки поднеслі,
Командір наш не трусливой, вон всьо времня спереді.

Командір наш не трусливой, вон всьо времня спереді,
Получил большую рану од поляка-подлєца.

Получіл большую рану од поляка-подлєца:
"Ой ви хлопці, ви кубанці, не бросайте ви мене.

Ой ви хлопці, ви кубанці, не бросайте ви мєня,
Жив я буду, не забуду, красним знам'ям награжу.

Жив я буду, не забуду, красним знам'ям награжу,
А проклятому поляку у грудь пулю зажену".

Та думай, думай, та й Маруся,
Думай, ще й гадай.

Та думай, ще й гадай,
Брести ж і тобі ж дві річеньки,
А третій Дунай.

А третій Дунай,
Перепливла ж дві річеньки,
А Дунаю ні.

А Дунаю ні,
Я й забула ж дівування,
А розкошів ні.

А розкошів ні,
Як піду я ж до батенька,
Й у неділеньку.

Та й у неділеньку,
Сидять мої ж всі розкоші,
Позастіллю.

Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой, да дозвела ж любов до горя,
Вой, да дозвела ж любов до горя.

От любови світ кружиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться.

Ой, ти, орле сизокрилий,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой?

А мой милой на роботі,
Вой, да на літєйному заводі,
Вой, да на літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє,
Вой, да мідні трубоньки виливає,
Вой, да мідні трубоньки виливає.

Ой у неділю ранесенько синє море гра. (двічі)

Ой хоче ж дівка втопитися, море й не прийма. (двічі)

Ой прийми ж море, прийми синє, прийми мать родна. (двічі)

Ой, а вже ж мені надоєла жизнь бурлацкая. (двічі)

Та нас мати рано побудила,
Черепочку каші наварила.

Ой у лісі-лісочку, та й на жовтім пісочку,
Там плаває мальований човник,
Там плаває мальований човник.

А у тім же човночку молодая Маруся,
З човночком(и) та й говорила,
З човночком(и) та й говорила.

Та розсукин син човник,
Та розсукин син човник,
Трошки мене й та й не вивернув,
Трошечки мене й та й не вивернув.

Та якби не весельце,
Та не Ваніне серце,
Пішла вже я кременем на дно,
Пішла вже я кременем на дно.

Та шо батенько чує,
Та він мене не рятує,
Ой, гаразд же, моя донечко,
Ой, гаразд же, моє серденько,

Посилала мене мати,
Зеленого жита жати,
Ой, гаразд же, моя донечко,
Ой, гаразд же, моє серденько.

А я жита не жала,
В борозеньці лежала,
Ой, гаразд же, моя донечко,
Ой, гаразд же, моє серденько.

Ой як приїхав мій миленький з поля же,
Та й прив'язав коня до забора.

Ой та й прив'язав коня до забора же,
Сам заплакав край коника стоя:

"Ой нещаслива нам, коню, дорога же,
Засватана дівчинонька моя.

Ой коли б швидше вечора діждати й,
Пошлю людей дівчину сватати.

Ой пошлю людей дівчину сватати же,
А сам стану під вікном слухати.

Ой а сам стану під вікном слухати же,
А що буде дівчина казати".

Ой а дівчина по світлоньці ходить,
Вона свої білі ручки ломить.

Кому воля, нам, братця, неволя,
Да ой да й довела любов до горя. (двічі)

Що із горя ніженьки не ходять,
А вой да й білі ручки ділечка не роблять. (двічі)

Світ головонці кружиться,
А вой да сизий орьол на плечах садиться. (двічі)

Сизий орел на плечах садиться,
А вой да й дівка орла питається: (двічі)

«Ой ти, орле сизокрилий,
А вой да скажи правду де мій милий. (двічі)

Шо мій милий на роботі,
А вой да на сахарному заводі». (двічі)

Ой орьол, ти й орьол, сизокрилий орьол,
Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой? (двічі)

Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой,
Ой чи бачив ой ту дівчину, котра журиться за мной? (двічі)

Котра журиться, ще й печалиться,
І за мною, серденям, побивається. (двічі)

В мене батько, як цвіт, зав'язав мені мені світ,
А матуся, як зоря, та й рано заміж оддала. (двічі).

Рано заміж оддала,
У великую сім'ю та й у чужую сторону. (двічі)

(А велика сім'я вся вечерять сіда,
А мене молоду посилають по воду.

А я по воду йшла, усміхалася,
А з водою ішла, прислухалася.)

Щось у хаті гомонить, мати сину говорить:
"Чом горілочки не п'єш, чом ти жіночки не б'єш?" (двічі)

(Як горілочки пить, то головка болить.
Нащо жіночку бить? вона вміє все робить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить.)

Та ой не ходи ой, розкудрявче,
Ой коло мого же саду же,
Та й не топчи же, а й, розкудрявче, же,
Ой саду-виногра(ду).

Ой не для того та й сад садила,
Ой кого ж я любила же,
Ой задля того же ой поливала,
Ой кого цілува(ла).

Ой цілувала та й милувала,
Ой хорошого же парня,
Та й хорош парень та й розкудрявче же,
А в його кудрі в'ю(ться).

Ой він киває, та він моргає,
Ой дівку викликає же:
«Ой вийди, дівко, же, ой вийди же, красна,
Ой на нове криле(чко).

Ой вийди, дівко, та й вийди, красна
Ой на нове крилечко же,
Та й промов, дівко же, ой промов, красна,
Ой хоть одно слове(чко)».