Головна
Сади мої, та садочки зелененькі

Сади мої, та садочки зелененькі

Назва	Сади мої, та садочки зелененькі
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Кохання, Прощання, розставання
Дата запису	26 лют. 1995 р.
Місце запису	с. Гетьманівка, Шевченківський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Миргородська Галина Іллівна (1936), Прокопова Надія Антонівна (1929), Рижова Ганна Петрівна (1935), Крюкова Любов Федорівна (1941), Злодєєва Марія Михайлівна (1945)
Збирачi	Наталія Олійник
Транскрипція	Катерина Курдіновська

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 3Подобається Поділитися

Сади мої, та й садочки зелененькі,
Ей, рано цвіли же та й пізно же й опадали.

Рано цвіли та й пізно й опадали,
Ей, любив милий, а січас він спокидає.

Любив милий, а січас він спокидає,
Ей, мимо ходе же та й у гості не заходе.

Мимо ходе та й у гості не заходе,
Ой хоча зайде же, так недовго він гостює.

Хоч і зайде, так недовго він гостює,
Ей, усю ночку же та й зо мною протаскує.

Усю ночку та й зо мною протаскує,
Ой долго, долго же та й бєлого свєту й нєту.

Долго, долго та й білого свєту нєту,
Ой как стало та й на зорькє заніматься.

Ой как стало та й на зорькє заніматься,
Ой став мой милий та й в дороженьку збираться.

Став мой милий та й в дороженьку збираться,
Ой став мой милий та й усю правду признаваться:

«Єсть у мене та й жена ж молодая,
Ой а в жіночки й дитина малая.»

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 06:14 100	Під вишнею-чирешнею я з милим стояла	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Гетьманівка, Шевченківський район	06:14	Під вишнею-чирешнею я з милим стояла, Ой чого ж я сумна стала, як з милим розсталась? Еей, чого ж я сумна стала, що з милим розсталась Сіда милий у машину, їде в Москівщину, А дівчині атвічає: «Я тебе покину». Еей, а дівчині атвічає: «Я тебе покину». Привикайте, карі очі, сами ночувати, Хоч привикли не привикли – треба привикати. Еей, хоч привикли не привикли – треба привикати. Чорнявого не забуду, з русим спать не ляжу, Як згадаю й чорнявого, та й гірко заплачу. Еей, як згадаю й чорнявого, та й гірко заплачу. Тече річка невеличка понад слободою, Взяла дівка нові відра – пішла за водою. Еей, взяла дівка нові відра – пішла за водою. Іще й води не набрала, стала постояла, Й за козаком зажурилась та й у воду впала. Еей, за козаком зажурилась та й у воду впала. Біжить батько, біжить мати і кричать: «Рятуйте!», А дівчина отвічає: «За мной не жалкуйте». Еей, а дівчина отвічає: «За мной не жалкуйте». Було б тоді жалкувати, як була мала я, А тепер передо мною й могила сирая. Еей, а тепер передо мною й могила сирая. Вернувсь козак з Москівщини та й питає роду: «А де ж тая й дівчинонька, шо упала в воду? Еей, а де ж тая й дівчинонька, що упала в воду?» Нема тії дівчиноньки, осталась дитина, Хитається по всім світі, бідна сиротина. Єей, хитається по всім світі, бідна сиротина.
0:00 05:57 100	Ой ти, дубе, дубе, кучерявий дуже	Пісні з особистого та родинного життя	с. Гетьманівка, Шевченківський район	05:57	Ой ти, дубе, дубе, кучерявий дуже, Шо й на тобі ж, дубе, два голуби гуде. (двічі) Два голуби гуде, голубка воркоче, Шо й козак дівчину ж спокинути хоче. (двічі) Дівчинонька плаче: «Не кидай, козаче, А бери з собою ж мене й, молодую». (двічі) Ой якби я знала, що ти моя пара, Взяла б твоє личко та й намалювала. (двічі) Та й намалювала, до стіни прибила, До тії кроваті ж, де спати лягати. (двічі) До тії кроваті, де спати лягати, Та й не буде знати ж не батько й не мати. (двічі)
0:00 04:53 100	Чого й, милий, припав пилом?	Пісні з особистого та родинного життя	с. Гетьманівка, Шевченківський район	04:53	Чого й, милий, припав пилом, чи метелицею, Шо милий припав пилом чи метелицею? Чи метелицею, Чом не ходиш ти до мене чи й ой вулицею? (двічі) Тію вулицею, Топчи, топчи, доріженьку ж, а й я ширшу прополю. (двічі) А я ширшу прополю, Проміж тими доріжками ж клен-дерева насадю. (двічі) Клен-дерева насадю, Рости, рости, клен-дерево ж, а я й буду поливать. (двічі)