Цифровий архів фольклору

Вилітала галка з глибокого балку же,
Та й вилітала друга з зеленого лу(га).

А сіла-впала галка на високій сосні же,
Та й на високій сосні, на гілці розко(шній).

Ой не хилися, гілко, бо так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо й так мені же тош(но).

А тошно сиротині на чужій вкраїні же,
Та й на чужому краю, де роду нема(є).

А тіки мене роду — два братіки з роду же,
Та ой ті прибувають в десятому же го(ду).

Та ой прибудьте, браття, у неділю вранці же,
Та ой вип'ємо, браття, горілки по чар(ці).

А чогось мені, браття, горілка не п'ється же,
Та коло мого серця як гадина в'є(ться).

Та ізвила гніздечко, де моє сердечко же,
Та ізвила другоє, де сердечко же мо(є).

Ой на горі гречка (двічі)
Ой біло процвіта(є).

Ой біло процвітає (двічі)
А все просить-блага(є):

"Ой оддай мене, ненько, (двічі)
А в чужу дереве(ньку).

А в чужу деревеньку, (двічі)
А в велику сіме(йку).

Ой де високі хати, (двічі)
Ой де люди бага(ті).

Ой туди б я летіла, (двічі)
Ой де багато ді(ла).

Ділечко б робила, (двічі)
Ой свекрусі годи(ла).

Ой свекрусі годила. (двічі)
Часто в гості б ходи(ла)".

А вже місяць проходить, (двічі)
Дочка в гості не хо(дить).

А другий наступає, (двічі)
Дочки в гості нема(є).

"Ой запрягай, сину, (двічі)
Ой сивую коби(лу).

Та поїдем, сину, (двічі)
До дочки у го(сті).

Ой доїзжають до двору, (двічі)
Зять по двору хо(дить).

Зять по двору ходить, (двічі)
Ой сірі гуси го(нить).

Ой сірі гуси гонить, (двічі)
Ой білі ручки ло(мить).

"Ой зятю ж мій, зятю, (двічі)
А де ж моя дити(на).

А моя ж дитина, (двічі)
А твоя дружи(на)?"

"А що твоя дитина, (двічі)
А моя дружи(на).

Ой лежить в кімнаті (двічі)
На новій крова(ті).

А вже п'ята неділя, (двічі)
Як пила та ї(ла).

А третяя нічка, (двічі)
Не згасає сві(чка)".

Усі гори зеленіють, усі гори зеленіють,
Де багаті жито сіють.

Одна гора тільки чорна,
Де сіяла же бідна вдова.

Де сіяла, волочила,
Слізоньками й примочила.

Ой братічок-соколочок,
Возьми мене на зімоньку.

Ой сестричко-перепілко,
Скажи стільки в тебе діток?

В мене діток всього пʼяток,
….
(Твоїх діток надо годувати,
Сім парів волів мати.

Не нада сім пар волів мати,

Буду сама годувати.

Ідіть дітки, ідіть з хати,
Сіда дядько вечеряти.

Пішли діти у долину,

Шукать батькову могилу.

Вставай, тато, вставай з гроба,
Як нам тяжко жить без роду,

Не так дядько як дядина,
Гудить вона як гадина.

Вставай тато, вставай з могили,
Як нам трудно жить на чужбині.)

Вітер віє, ой, вітер повіває,
Ой, мати ж дочку, ой, про життя пи(тає).

Мати дочку, ой, про життя, ой, питає,
Ой, спитай мати, ой, сірого ву(тяти).

Спитай, мати, ой, сірого, ой, вутяти,
Ой, сіре ж вутя ж, ой, по морю пла(ває).

Сіре вутя, ой, по морю, ой, плаває,
Ой, воно ж моє, ой, все горечко знає.

Воно ж моє, ой, все горечко знає,
Ой, первеє горе – ой, дитина ма(лая).

(Друге горе – свекруха лихая,
Третє горе – мой милий ревнивий,
Сам поїхав у поле орати,
Мене заставив волів поганяти.
Гей, ви, воли сірі, половії,
Осталися мої літа молодії).

Та як посію та й жито, ячмінь,
Та й нікому буде жать.

Та й ой нікому ой буде жать,
Ой вийди, дєвко, та й вийди, красна,
Ой поможи мнє ой жито жать.

Ай поможи мнє ой жито жать,
Ой ой рада б я та й виходити,
Край воріт течьот рєка.

Ой край воріт течьот ріка,
Ой за річкою, та й за бистрою же,
Парень з дєвкой та й розмовля.

Ой парень з дєвкой та й розмовля,
Ой признайсь, дєвко, та й признайсь, красна,
Ой чи підеш ти ой за мєня?

Ай чи підеш ти ой за мєня?
Ой ой рада б я та й виходити,
В тебе жонка ой молода.

А в тебе жонка ой молода,
Ой в тебе жонка, та й два ребьонки,
Ой та й похожи ой на тєбя.

Ой ви, кумушки, ви, голубушки,
Ой підіть приведіть главного доктора. (двічі)

Главного доктора, ще й прохвесора,
Пусть он осмотріт, падлєц, шо на моїм серцю є. (двічі)

А на моїм серцю кров запечоная,
Кров запечоная, з милим розлученая. (двічі)

Розлучила нас злая неволюшка,
Злая неволюшка, свекорко-свекрушечка. (двічі)

Всі обідають, всі обідають,
А мене, молоду, посилають по воду. (двічі)

Як по воду ішла - усміхалася,
А з водою ішла - горко наплакалася. (двічі)

А з водою йшла - горко наплакалася,
Під застільне вікно тихо прислухалася. (двічі)

Чи не б'ється сім'я, чи не лається?
А свекруха лиха бить нахваляється. (двічі)

«І не бийте її, і не лайте її,
Бо вона молода — научайте її». (двічі)

Ой котилась зоря з неба та й упала додолу, да ой,
Ой упала же додолу.

Журилася та молода дівчина та й по своєму же горю, да ой,
Ой по своєму же й горю.

Ой хто ж мене, та молоду дівчину, та й одведе й додому,
Та й одведе додо(му).

Обізвався та молодий козаче та й на сірому й коню, да ой,
Ой на сірому коню.

На сірому коню, та гуляй, гуляй ой молода дівчина, да ой,
Я й одведу ж додому!

Ой у лузі при долині,
Ой у лузі при долині,
Широкий лист на калині,
Широкий лист на калині.

А ще ширший на дубочку,
А ще ширший на дубочку,
Кличе голуб голубочку,
Кличе голуб голубочку.

А він кличе та й не свою,
А він кличе та й не свою,
Прийди, серце, поцелую,
Прийди, серце, поцелую.

Нащо чужу целувати,
Нащо чужу целувати,
Серцю жалю завдавати,
Серцю жалю завдавати.

Понад нашим яром пшениченька ланом, горою овес.

Горою й овес,
Чом не до любові, ой чом не до розмови, мой милой, живеш?

Мой милой живеш,
По вулицям ходиш, пісеньку співаєш, голос подаєш.

Голос подаєш,
Обсади ж ти, мила й, ой голубонька сива, вишеньками двір.

Вишеньками двір,
Уже я й садила, й уже й поливала, не приймаються.

Не приймаються,
Уже я й любила, вже я й розлюбила, не влюбляється.

Тече річка невеличка понад слободою, ой,
Тече річка невеличка понад слободою.

Взяла дівка нові відра, пішла й за водою, ой,
Взяла жи дівка й нові й відра, пішла й за водою.

Іще води не набрала, стала й подумала, ой,
Іще жи води й не набрала, стала й подумала.

За козаком(и) зажурилась та й у воду впала, ой,
За козаком(и) зажурилась та й у воду впала.

Понад садом, садом та пшениченка ланом,
Та пшениченка ланом, горою овес.

Горою овес, та не по правді, козаче,
Не по правді, соколе, зо мною живеш.

Зо мною живеш, а як вечір настане,
А як вечір настане, до другої йдеш.

До другої йдеш, а мені молоденькій,
А мені молоденькій жалю ой завдаєш.

Ой у полі висока могила, (двічі)
На могилі червона кали(на).

На калині чорний ворон кряче, (двічі)
На чужині сиротина пла(че).

Ой казали сиротині люде: (двічі)
– Вийди заміж - краще тобі бу(де).

А я ж людську воленьку ввольнила. (двічі)
Вийшла заміж - голівку втопи(ла).

Утопила в глибоку криницю, (двічі)
Вийшла заміж за гірку п’яни(цю).

(Ой гуль-гулі, голубоньки, з хати,
Не збудіте милого з кроваті.

Сама знаю, коли ізбудити,
Ой як начне сонечко сходити.

Затулили напільні оконця,
Щоб не текло на козака сонце.

Ой став милий з кроваті вставати,
Стали подушки по хаті літати.

Стали подушки по хаті літати,
Стала мила у окно тікати.

– Ой чом, мила, у окно тікаєш,
Хіба ж ти, мила, шуточок не знаєш?

– Ой якби я за шутки приймала,
То я б досі в могилі лежала.)

Коло млина, коло броду,
Ой коло млина, коло броду,
Ой два голуби пили во(ду).

Вони пили, гуркотіли,
Ой вони пили, гуркотіли,
Ой стрепенулись, полеті(ли).

Крилечками стрепенулись,
Ой крилечками стрепенулись,
Ой про кохання спом'яну(ли).

Як ми колись кохалися,
Ой як ми колись кохалися,
.......

(Тому горе, хто кохає,
З стремен ніжок не виймає).

А й ти, дубе, дубе, кучерявий дуже,
Шо на тобі ж, дубе, й два голуби гуде. (двічі)

Два голуби гуде, голубка воркоче,
Шо й козак дівчину й покинути хоче. (двічі)

А дівчина плаче: «Не кидай, козаче,
Не кидай самую й мене, молодую. (двічі)

Не кидай самую мене, молодую,
А бери з собою ж мене, молодую». (двічі)