Головна
Да ясно-красно сонечко

Да ясно-красно сонечко

Назва	Да ясно-красно сонечко
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя, Балади
Мотив	Вбивство, Зрада, Нещаслива доля, Перелюб, Родинне життя
Дата запису	17 бер. 1990 р.
Місце запису	с. Крячківка, Пирятинський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
Виконавці	Загорулько Єфросинія Петрівна (1923), Роздабара Федір Олександрович (1936), Роздабара Надія Микитівна (1936), Левада Ганна Микитівна (1912), Попко Галина Якимівна (1930), Загорулько Василь Федорович (1924), Володько Михайло Євстратович (1931)
Збирачi	Дмитро Лебединський, Леонід Котохін, Віра Осадча, Юрій Ворошилов
Транскрипція	Галина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 6Подобається Поділитися

Да ясно-красно жи й а де сонечко сходить,
А низенько, низенько й захо(дить).

Низенько заходить,
Да славний парєнь, да й уже ж він жонатой
Да й до дівчи-, до двічини хо(дить).

До дівчини ходить,
Да ой не ходи жи да до мене, й козаче,
Бо й уже жи ти, бо вже ти жона(тий).

Уже ти жонатий,
Та як будеш да до мене ой ходити,
Да й убий сво-, й убий свою жонку.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:26 100	Ой ковалю, коваль, коваленко	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Серебрянка, Артемівський (Бахмутський) район	02:26	Ой ковалю, коваль, коваленко, Чом не встаєш рано-пораненько? Чом не встаєш рано-пораненько, Чом не куєш желізо тоненько? Чи й у тебе сталі не хватає, Чи у тебе дівчини немає? Єсть у мене сталі удоволі, Єсть у мене дівка й до любові. Вона ж мені горя наробила, Із вечора постіль постелила. Із вечора постіль постелила, Опівночі сина спородила. Опівночі сина спородила, До схід сонця в криниці втопила. Ой дай, Боже, снігу та морозу, Щоб криниця до дна вимерзала. Щоб криниця до дна вимерзала, Щоб дитина та й не виринала.
0:00 03:03 100	Що не рано сонце сходе	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Гарбузівка, Сумський район	03:03	Що не рано сонце сходе, не пізно заходе, А жонатий козаченько до дівчіни ходе. "Коли ходиш, вірно любиш, убий свою жінку, А маленьких своїх діток повішай на гілку!" Як прийшов же він додому, начав жінку бити, А жіночка-голубочка начала просити. "Чоловіче, ж мій коханий, дай міні хвилинку, Поки сяду, погодую малую дитинку". "Тоді будеш годувати, як я піду з хати, Як я піду до Дунаю ножі полоскати». "Ой, сусіди ж, добрі люди, перекажіть неньці, Щоб вона завтра прибула не пізно, раненько". Іде ненька з потихенька, в вікно поглядає, Лежить доня на лавоньці, червона, як сонце. Коло неї мале дитя, як рибочка б’ється, Сидить милий в кінці столу, з дитяти сміється. Ой ти ж, доню, моя доню, що ж ти наробила? Та маленьких своїх діток ти ж посиротила. (двічі) "Ой, не я ж їх сиротила, сиротили люди, Сиротила та дівчина, що жонатих любе!" (двічі)
0:00 02:53 100	Ой ковалю, коваленко	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Терни, Лубенський район	02:53	Ой ковалю, коваль, коваленко, Чом не куєш рано-пораненько? Чи й у тебе жиліза немає, Чи й у тебе сталі не хватає? Єсть у мене жилізо і сталі, Єсть у мене дочка Катерина. Єсть у мене дочка Катерина, Вона ж мені слави наробила. Вона ж мені слави наробила, Опівночі дитя породила. Із півночі сина породила, До схід сонця в море й утопила.