Цифровий архів фольклору

Ой у лузі та ще й при березі черво..., червона калина. (двічі)

Спородила й молода дівчина й харо..., харошого сина. (двічі)

Ой де ж вона його спородила в зеле..., в зеленій діброві. (двічі)

Та й не дала й тому козакові не ща..., не щастя, не долі. (двічі)

Тільки дала йому, молодому, й біле личко, чорні брови. (двічі)

Було б тобі, моя рідна мати, тих брів, тих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати, щастя, щастя й долю дати.

Розвивайся а ти, старий дубе, завтра, завтра мороз буде. (двічі)

Я й морозу та ще й не боюся й завтра, завтра розів’юся. (двічі)

Собирайся, молодий козаче, завтра похід буде. (двічі)

Чого не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала,
Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала? (двічі)

І коня я мав, і стежку я знав, і мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сіделце сховала. (двічі)

А старша сестра сідельце найшла, братіку віддала:
"На, братік, сідло та їдь у село, й де дівчина ждала!". (двічі)

Через річеньку й невеличеньку схочу - перескочу,
Ой віддай мене, моя ж матінко, за кого я схочу. (двічі)

Як віддавала й приказувала в гостях не бувати:
"А якщо прийдеш, моя ж донечко, то вижену з хати". (двічі)

Терпіла я год, терпіла два, третій не стерпіла:
Перетворилась в сиву й зозулю, в гості ж полетіла. (двічі)

Полем летіла, землю крапала дрібними сльозами,
Лісом летіла, гілля ламала білими руками. (двічі)

Прилетіла в сад, сад зельонєнький, сіла на калину,
Сіла та й кує, ще й розказує, як жить на чужині. (двічі)

Над віконечком сидить матінка, рушник вишиває,
А найменший брат стоїть у дверях ружжо заряжає: (двічі)

"Ой дозволь мені, моя матінко, ту зозулю вбити,
Бо вона кує, жалю завдає - я не можу жити". (двічі)

"Не дозволю, сину, не дозволю я ту зозулю вбити,
Бо цій зозулі, як моїй дочці, на чужині жити". (двічі)

"Ой ти, зозуля, ой ти, сивая, перестань кувати,
А якщо дочка, дочка рідная, то іди (лети) до хати". (двічі)

Іще сонце не зайшло
Та іще ж сонце не зайшло, не зайшло,
Як зробилась темнота.

Як зробилась темнота,
Та й нещаслива та й дівчина й,
Котра любе козака.

Котра й любе ж козака,
Та й козак сяде та й поїде,
Остаюся я й сама.

Остаюся я сама,
Та й остаюся я сама, я й сама,
Не дівчина ж, не вдова.

Не дівчина й не вдова,
Та й не дівчина й не вдова, не вдова,
Накриточка й молода.

Накриточка ж молода,
Та й накриточка й молода, молода й,
Розпущьоная й коса.

Розпущьоная й коса,
Та й дівчина гречку в’яже,
Вона мені правду й скаже.

Пішла Галя на базар соли купувати,
Вона соли не купила, в шинок заблудила. (двічі)

Вона соли не купила, в шинок заблудила:
«Бідна моя голівонька, шо я й наробила». (двічі)

Возьму ціп – та й на тік жито молотити,
Ударю, не вдарю – на сторону гляну. (двічі)

Всі жінки додому йдуть – моєї не видно,
Трохи перегодом чеше огородом. (двічі)

«Ти думаєш, чоловіче, шо я іду п`яна,
Тричі лізла через тин – ни разу й не впала. (двічі)

Тричі лізла через тин – ни разу й не впала,
Од пояса до рубця спідницю порвала». (двічі)

А й ти, дубе, дубе, кучерявий дуже,
Шо на тобі ж, дубе, й два голуби гуде. (двічі)

Два голуби гуде, голубка воркоче,
Шо й козак дівчину й покинути хоче. (двічі)

А дівчина плаче: «Не кидай, козаче,
Не кидай самую й мене, молодую. (двічі)

Не кидай самую мене, молодую,
А бери з собою ж мене, молодую». (двічі)

Косарі косять, а вітер повіває,
Шолкова трава на косу ж налягає.

Шолкова трава й на косу налягає,
Проміж той травой галочка ж пролітає.

Проміж той травой галочка ж пролітає,
Скажи, галочка, й де ж моя милая?

Скажи, галочка, й де ж моя милая?
Твоя милая в лузі над водою.

Твоя милая, в лузі над водою,
Умивається горючею сльозою.

Умивається й горючею сльозою,
Утирається вишитою хустиною.

Утирається вишитою хустиной,
Вихваляється й невірною дружиною.

Вихваляється й невірною дружиною,
Ой, Боже, Боже, коли той вечір буде?

Ой Боже, ой Боже, коли той вечір буде,
Коли ж про мене люди наговоряться?

Ой не так люди, як нерідная мати,
Кладе сироту не вечерявши спати.

Кладе сироту й не вечеряти спати,
Не вечеряла й не буду я й снідати.

Не вечеряла й не буду я снідати,
Пусти сироту й матінку ж одвідати.

Як посію, раз посію,
Як посію, два посію конопель, конопель!
Конопель, пель-пель, (чотири рази)
Конопель, конопель!

Як унадивсь, розпонадивсь (двічі)
Журавель, журавель!
Журавель, вель-вель, (чотири рази)
Журавель, журавель!

З ким я засяду? Сам я засяду (двічі)
Журавля, журавля!
Журавля, вля-вля, (чотири рази)
Журавля, журавля!

З ким понесу до пана? Сам понесу до пана (двічі)
Журавля, журавля!
Журавля, вля-вля, (чотири рази)
Журавля, журавля!

Їж його, пане, стерво погане, (двічі)
Журавля, журавля!
Журавля, вля-вля, (чотири рази)
Журавля, журавля!

А в полі й береза, а в полі же кудрява,
Та хто йде - не минає же, березу й ламає. (двічі)

Хто йде - не минає, березу ламає,
Та й горе тому й жити, хто жінки же не має. (двічі)

Горе тому жити, хто жінки не має,
Та іще найгоріше й, хто дві-три кохає. (двічі)

Вийду за ворота й, трава зеленіє,
Та й за харошим мужом жина й молодіє. (двічі)

За харошим мужом жина молодіє,
За розсукиним сином з личенька й марніє. (двічі)

Понад нашим яром та й пшениченька й ланом
Горою жито й овес.

Горою жито та й овес,
Та й не по любові ж та й не по розмові й,
Мій миленький, та й живеш.

Миленький живеш,
Та й по вулицям ходиш та й пісню співаєш,
Голосочок подаєш.

Голосочок подаєш,
Та й давай же, мила, та й, голубонька й сиза й,
Вишеньками й обсадимо двір.

Вишеньками та й обсадим двір,
Та й шоб не заходів, та й шоб не заносив
Голосочок мій.

Голосочок мій,
Та я вже садила й, та й я вже поливала й,
Не приймаються.

Не приймаються,
Та твій голосочок та, мій милий дружочок,
Почувається.

Ой на горі цигани стояли, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

Один циган не п'є, не гуляє, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

На циганку скоса поглядає, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

Оддай, циган, ключі золотії, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

Та й відімкну коні воронії, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

Голубка, сизенька, йди, сядь біля мене,
Розлуки настав уже час.

Розлуки настав уже час,
Давай посумуєм, обнявшись з тобою, давай поцелую хоч раз. (двічі)

Давай поцелую хоч раз,
Бо завтра я єду в далеку сторонку, не знаю, вернусь я й чи ні. (двічі)

Не знаю, вернусь я й чи ні,
А може загину на тій же країні, в далекій чужій стороні. (двічі)

Копав, копав криниченьку неділеньки дві,
Кохав козак дівчиноньку не людям - собі,
Ой, жаль, жаль!
Не помалу любив дівчину змалу,
Любив дівчину змалу,
Любив та й не взяв, ой жаль, жаль!
Її люди возьмуть, її люди возьмуть,
Її люди... Моя й не буде...
Ой жаль, жаль!

А вже ж тая криниченька возрубленая,
А вже ж тая дівчинонька возлюбленая,
Ой жаль, жаль!
Не помалу любив дівчину змалу,
Любив дівчину змалу,
Любив та й не взяв, ой жаль, жаль!
Її люди возьмуть, її люди возьмуть,
Її люди... Моя й не буде...
Ой жаль, жаль!

А вже з тії криниченьки орли воду п’ють,
А вже ж тую дівчиноньку вінчати ведуть,
Ой жаль, жаль!
Не помалу любив дівчину змалу,
Любив дівчину змалу,
Любив та й не взяв, ой жаль, жаль!
Її люди возьмуть, її люди возьмуть,
Її люди... Моя й не буде...
Ой жаль, жаль!

Один веде за рученьку, другий за рукав,
Третій стоїть гірко плаче: любив та й не взяв,
Ой жаль, жаль!
Не помалу любив дівчину змалу,
Любив дівчину змалу,
Любив та й не взяв, ой жаль, жаль!
Її люди возьмуть, її люди возьмуть,
Її люди... Моя й не буде...
Ой жаль, жаль!

Котилася бочечка дубовая,
А у ній горілочка медовая. (двічі)

А у ній горілочка медовая,
З ким я її пить буду, молодая? (двічі)

З ким я її пить буду, молодая?
Десь поїхав миленький та й немає. (двічі)

Десь поїхав миленький на риночок,
А я, молодесенька, у садочок. (двічі)

А я, молодесенька, у садочок,
Гнула, гнула вишеньку за листочок. (двічі)

Гнула, гнула вишеньку – не пригнула,
Упала під вишеньку та й заснула. (двічі)

Упала під вишеньку та й заснула,
Як приїхав миленький я й не чула. (двічі)

Ой, горе-горе, е,
Горе-горе та й хто кого любе,
Ой кого любе.

Ой хто кого любе, е,
Іще горе хто з ким розстається,
Ой розстається.

Хто з ким розстайоться, е,
Розстайоться трава з ковилою,
Ой з ковилою.

Трава з ковилою, е,
Трава з ковилою, парень з дівчиною,
Ой з дівчиною.

Парень з дівчиною, е,
Парень з дівчиною, з душой дарагою,
Ой з дарагою.

З душой дарагою, е,
Як піду я на нову конюшню,
Ой на конюшню.

На нову конюшню, е,
Запряжу я коня вараного,
Ой вараного.

Коня вараного, е,
Коня вараного та ще й біланого,
Ой біланого.

Та ще й біланого, е,
Та й поїду до милої в гості,
До милої в гості.

Та ой чия ж то же та й пшениченька,
Та що довгії же гони.

Та й що довгії гони же,
Та ой то ж того же та й козаченька же,
Та й шо чорнії брови.

Та й що чорної брови,
Та ой чиї ж то же та й сірії воли же,
Та й по горі ходили.

Та й по горі же ходили,
Та ой то ж того же та й козаченька же,
Та й шо ми трьох любили.

Та й що ми трьох любили,
Та як первая же та й полюбила же,
Та й колечко дарила.

Та й колечко дарила,
Та як другая же та й полюбила же,
Та й білую постіль слала.

Та білую постіль слала,
Та як третяя же та й полюбила же,
Та й причарувала.

Та й причарувала,
Та чаруй, чаруй та моя же мила,
Та й коли удалося.

Та коли удалося,
Та якби мені ж з твоїм білим личком же
Та й жити довелося.