Oh, I'm not sorry

Ой, гаю, ти гаю, густий – ни прогляну,
Чом на тобі, дубе, ой листя-, листячка нема?

А листячка немає, вітер ни колише,
Що брат до сестриці, ой рідко, рідко пісьма пиш(е).

А він пише-пише, в пісьмі він питає:
ー Чи привикла, сестро, ой у чу-, й у чужому кра(ї)?

Ой привикла, ни привикла – буду привикати,
Я в розкошах жила, ой треба, треба горе знат(и).

А пусти ж мене, милий, до броду по воду,
До броду по воду, ой до рі-, до рідного ро(ду).

А не пустю ж я, мила, до броду по воду,
Бо ти вси, ой, накажиш та й своє-, та й своєму род(у).

А бодай же, мій милий, гадина сучала,
Щоб я своєму роду правди, правди не сказала.

Ой з-за гор, гори ой вітер повіває,
Ой мати дочку ой про життя питає.

Ой спитай, мати, ой сіре й утя,
Ой сіре й утя ой на морі ночує.

Ой сіре утя ой на морі ночує,
Ой воно моє ой все горечко чує.

Ой упав сніжок та й на бережок,
Та й узявся водою.

Та й узявся водою,
Ой лучче було же та й дівчиною,
Як тепер й удовою.

Як тепер й удовою,
Ой поброджено, ох і та й поброджено
Та й коло броду кіньми.

Ой коло броду кіньми,
Ой то не кіньми, ой то не кіньми –
То журавочка з дітьми.

То журавочка з дітьми,
Ой журав скаче, ой журав скаче,
А журавочка плаче.

А журавочка плаче,
Ой дурна (же) дівка та й не розумна,
Що за козаком плаче.