Чом ти не прийшов

Один місяць сходить, а другий заходить,
Козак до дівчиноньки ой щовечора ходить. (двічі)

ー Не ходи, козаче, не ходи до мене,
Бо любов невірная ой, не візьмеш ти мене. (двічі)

ー Я до тебе хожу та й не нахожуся,
Я з тобою, серденько ой, не наговорюся. (двічі)

Ой коли б той вечір та й повечоріло б,
Може б моє серце та й повеселіло.

Ой коли б той вечір та й сонечко зайшло,
Може б моє серце та й до мене прийшло.

Ой хоч не до мене, до моєї хати,
Стукає в віконце, щоб не чула мати.

Ой хоч і почує та й буде мовчати,
Вона не осудить рідного дитяти.

Ой як упускала – легенько зітхала,
А як виряжала – плакала, ридала.

По той бік гора, по другий друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то не зоря – дівчина моя,
З новенькими ой да й відерцями по водицю йшла. (двічі)

ー Дівчино моя, напій же коня,
З рубленої нової криниці, з повного відра. (двічі)

ー Ой, козаче мій, якби я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід та й напоїла. (двічі)

ー Дівчино ж моя, чом заміж не йшла,
ー Була бідна, у наймах служила, парі не знайшла. (двічі)

Калино моя, чом ти не цвіла,
Була зима, ще й люті морози, приморозилась. (двічі)