Горе жити ой лебедику самому

Горе жити ой лебедику самому,
Ой чи поросте ой біле пір’я по йому? (двічі)

Ой то не пір’я, ой то й дівочая краса,
Ой чого в дівки ой призаплакані глаза? (двічі)

Ой мабуть вона ой мале дитя зродила,
Ой мабуть вона ой в Дунай-річку віднесла. (двічі)

«Ой пливи, пливи, ой мале дитя ріками,
А я піду ой погуляю з дівками». (двічі)

Ой мабуть тобі ой з дівчатами не гулять,
Ой мабуть тобі ой мале дитя колихать. (двічі)

Oops!
Our AI is currently busy plotting world domination. Please try again later for your folklore translation needs.

You might also like:

AudioTitleGenreLocationDurat.LyricsNotes
0:00 02:18
100
The sun set, oh behind the window
Personal and Family Life
Lyman, Zmiivskyi (Chuhuivskyi) District02:18

Зайшло сонце ой за віконце, за сад-виноград,
Целувала дівка парня та й повела в сад.

Целувала ой дівка парня та й повела в сад,
Білу постіль постелила, положила спать.

Білу постіль та й постелила, положила спать же,
Сама сіла край постелі, зажурилася.

«Не журися, ой красно дівко, ти будеш моя,
Єсть у мене бочка й пива, ще й друга вина.

Єсть у мене бочка й пива, ще й друга вина».
Молодая дівчинонька сина зродила.

0:00 03:59
100
Кидала, бросала через ворота
Personal and Family Life
Lyman, Zmiivskyi (Chuhuivskyi) District03:59

Кидала, бросала через ворота,
Не смійся, козаче, що я сирота. (двічі)

«Не смійся, козаче, не насміхайся,
Не буду твоєю, не сподівайся». (двічі)

«Не бійся, дівчино, я й більш не прийду,
Поїду в росію, там кращу й знайду». (двічі)

Об’їздив росію, ще й два города,
Не знайшов я й кращу, як ти, сирота. (двічі)

Вернувся козак же під ті ворота,
«Ой вийди, дівчино ж, моя й сирота». (двічі)

Ой вийшла дівчина засмученая,
По личеньку й видно – зарученая. (двічі)

Ой вийшла дівчина заплаканая,
По личеньку й видно – засватаная. (двічі)


0:00 04:46
100
A girl grazed black horses
Personal and Family Life
Lyman, Zmiivskyi (Chuhuivskyi) District04:46

Пасла дівка воронії коні,
Пасуючи, коней погубила.

Пасуючи, коні погубила,
Шукаючи, сама заблудила.

Приблудила к зеленому гаю,
«Ой тут же я дорожки не знаю!»

Приблудила к зеленому дубу,
«Ой тут же я й ночувати буду.

Я думала, шо дуб зелененький,
Коло ж стояв козак молоденький».

«Здорові були, парні молодії,
Чи не бігли сюди ж коні воронії?»

«Бігли, бігли, не знаєм якії,
Скажи ж, дівко, яка в них прикмета?»

«Чорним шовком позапутувані,
Сріблом-золотом позаноздувані!»

«Загадаємо тобі чотирі загадки,
Відгаєш – тоді коні найдем.

Ой шо біжит ой біз повода?
Ой шо ж горит та й біз полемʼя?

Ой шо горит та й біз полемʼя?
Ой шо ж росте та й біз коріння?

(Ой шо ж росте та й біз коріння?
А що цвіте літо й зіму?)».

«Вода та й біжить та й біз повода,
Зоря ж горит та й біз полимʼя.

Зоря горит та й біз полимʼя,
Камінь росте ж та й біз коріння.

(Камінь росте та й біз коріння,
Сосна цвіте літо й зіму».

«Якби ж ти, дівко, коней не губила,
То ти б з нами та й не говорила!»