Digital archive of folklore

Ой наступає та й чорна хмара, став дощ накрапать,
Ой зібралася бідна голота й до корчми гулять. (двічі)

Пили горілку, пили наливку, ще й мед будем пить,
А й хто з нас, браття, буде сміяться й того будем бить. (двічі)

Ой йде багач, ой йде дукач, насміхається:
«Ой за що, за що бідна голота й напивається?». (двічі)

Ой беруть дуку ж за чуб, за руку, третій в шию б’є:
«Ой не йди, не йди, превражий сину й, де голота п’є!». (двічі)

Ой побреду, побреду, по коліна в лободу,
Та й до тиї дівчини, що хароша на виду.

Харошая дівчина, харошого стану,
А хто її любить буде, як я перестану (двічі).

На вгороді будяк, полюбив мене дяк,
Він мене полюбив, черевички купив (двічі).

Черевички з рогозу, не бояться морозу,
А чьолочки з лободи, не бояться води.

Купив мені черевики за цілого пʼятака,
Щоб з вечора до півночі вибивала гопака (двічі).

Ой на горі больниця стояла,
В тій больниці Маруся лежала. (двічі)

В тій больниці Маруся лежала,
Чорним шовком головку в’язала. (двічі)

Чорним шовком головку в’язала,
Із-за моря зіллячка бажала: (двічі)

«Ой хто ж мені зіллячка достане,
Той зо мною на рушничок стане!». (двічі)

Де взялися три козаки з полку,
Розв’язали Марусі головку. (двічі)

Один каже: «Я Марусю люблю!»,
Другий каже: «Я Марусю возьму!». (двічі)

Третій каже: «Три коники маю,
Я Марусі зіллячка достану. (двічі)

Одним конем до моря доїду,
Другим конем море переїду. (двічі)

Третім конем на камені стану,
Із-за моря зіллячка достану». (двічі)

«Остав, козак, зіллячко копати!», -
Стала йому зозуля кувати. (двічі)

«Ой не копай, козаченьку, зілля,
Бо в Марусі в неділю весілля!». (двічі)

Ой став козак коня підганяти,
Щоб Марусю дівкою застати. (двічі)

Їде козак селом, доріжками -
Зустрічає Марусю з дружками. (двічі)

Для дружечок шапочку знімає,
Для Марусі шаблю винімає. (двічі)

Шо в козака шабля заблистіла,
А в Марусі головка злетіла. (двічі)

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібненько. (двічі)

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона провожала синочка в солдати. (двічі)

«Іди, іди, синку, іди, не барися,
Через два годочка додому вернися. (двічі)

Ой мамо, ой ненька, не плач, не турбуйся,
Відслужу Вітчизні, додому вернуся. (двічі)

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду веселенько. (двічі)

Ускочив козел у город, у город,
Ой, льолі-ладонь,
У город, й у город.
Ги!

Поїв козел лук-часник,
Ой, льолі-ладонь,
Лук-часник, лук-часник.
Ги!

Іще білу капусту,
Ой, льолі-ладонь,
Капусту, капусту.

А ще красні буряки, буряки,
Ой, льолі-ладонь,
Буряки, буряки.
Ги!

Наші хлопці дураки, дураки,
Ой, льолі-ладонь,
Дураки, дураки.
Ги!

Їдять полову як бики, як бики,
Ой, льолі-ладонь,
Як бики, як бики.
Ги!

А дівчата умниці, умниці,
Ой, льолі-ладонь,
Умниці, умниці.
Ги!

Водять козла по вулиці, по вулиці,
Ой, льолі-ладонь,
Вулиці, по вулиці.
Ги!

Вітер віє, ой, вітер повіває,
Ой, мати ж дочку, ой, про життя пи(тає).

Мати дочку, ой, про життя, ой, питає,
Ой, спитай мати, ой, сірого ву(тяти).

Спитай, мати, ой, сірого, ой, вутяти,
Ой, сіре ж вутя ж, ой, по морю пла(ває).

Сіре вутя, ой, по морю, ой, плаває,
Ой, воно ж моє, ой, все горечко знає.

Воно ж моє, ой, все горечко знає,
Ой, первеє горе – ой, дитина ма(лая).

(Друге горе – свекруха лихая,
Третє горе – мой милий ревнивий,
Сам поїхав у поле орати,
Мене заставив волів поганяти.
Гей, ви, воли сірі, половії,
Осталися мої літа молодії).

Вареники-великомученики,
В окропі кипіли,
Велику муку терпіли,
А ми вас, вареники, величаємо,
Як є в шо, то і вмочаємо,
А немає, то і так прибираємо!

Годі тобі, та й зозуленько, ой годі ж кувати,
Да прийди, сядеш коло мене – шось маю ж сказа(ти). (двічі)

Ой чи будеш, та й дівчинонько, за мною ж журиться,
А як я ж сяду та й поїду в чужий край жени(ться)? (двічі)

Ой не буду, та й козаченьку, їй-Богу ж, не буду,
Ой ти за гору, я за другу, про тебе й забуд(у). (двічі)

Як виїхав та й козаченько за нові ж ворота,
А й а дівчину не бере ні сон, та й ні робот(а). (двічі)

(Як виїхав та й козаченько за жовтії піски,
Ой оглянеться назад себе, біжить посол пішки.

"Ой вернися, та й козаченько, матуся вмирає!",
"Ой не вернуся, бо спізнюся, нехай Бог приймає!"

"Ой вернися, та й козаченько, дівчина вмирає!"
"Ой треба швидше коня гнати, щоб живу й застати!")

Іван купавсь та й нам придавсь.
На Івана Купала, на Івана Купала.

Цвіти рвали, віночки в’язали.
На Івана Купала, на Івана Купала.

Віночки в’язали, на воду кидали.
На Івана Купала, на Івана Купала.

На воду кидали, вогні зажигали.
На Івана Купала, на Івана Купала.

Вогні зажигали, з святом поздоровляли.
На Івана Купала, на Івана Купала.

Ой синку, синку, синку Васильку,
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

Ой чи ти же був та на тий войні?
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

А в його ненька сильно старенька,
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

Як виряжала, тай найучала:
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

Поперед війська не виривайся,
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

А позад війська не зоставайся,
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

А держись синку тай середини,
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

Походила та й Катруся по крутій горі,
Набачила селезника на тихій воді.

На тихій воді,
Пливи, пливи, селезнику, тихо й по воді.

Тихо й по воді,
Прибудь, прилинь, мій батенько теперо к міні.

Теперо к міні,
Ой, дай мені порадоньку, бідній сироті.

Бідній сироті,
Ой, рад би я, доню моя, порадить тобі.

Насипали сиру землю на груди мені,
Скрепилися карі очі, не гляну тобі.

Та й забєліли сніжки, ой забєлєли бєли же,
Та й ще й дібровонька.

А й ще й дібровонька, да ей,
Та заболіло тіло ой козацькоє бєло же,
Та й ще й головонька.

А й ще й головонька, да гей,
Та ніхто не заплаче ой по бєлому тілу же,
Та й по козацькому.

А й по козацькому, да ой,
Та ні батько, ні мати, ой ні брат, ні сестриця,
А й ні жонка його.

Ой, бражечка, бражечка, ой, медова,
Й а з ким я тебе, бражечка, пити буду?

З ким я тебе, бражечка, ой, пити буду,
Без милого дружбонька, без привіту.

Без милого дружбонька, ой, без привіту,
Шо мого миленького дома нєту.

Десь поїхав миленький, ой, в городочок,
За ним, за ним Машенька у слідочок.

Гналась, гналась Машенька, ой, – не догнала,
Ой у саду вишенька виростала.

Гнула, гнула вишеньку, ой, не нагнула,
Упала під вишеньку та й заснула.

(Упала під вишеньку та й заснула,
Як приїхав миленький я й не чула.
Устань, устань, Машенька, пробудися,
Та на мою колясочку подивися.
В мене колясочка не простая,
В мене колясочка золотая.)

Ой добрий вечір,
Ой добрий вечір,
Пан хазяїну.

Пан хазяїну,
Пан хазяїну,
Вставай з постели.

Вставай з постели,
Вставай з постели,
Вимітай двори.

Вимітай двори,
Вимітай двори,
Застилай столи.

Застилай столи,
Застилай столи,
Клади калачі.

Клади калачі,
Клади калачі,
З ярої пшениці.

Буде до тебе,
Буде до тебе
Аж троє гостей.

Аж троє гостей,
Аж троє гостей,
Троє радостей.

Що перший же гость,
Що перший же гость –
Ясне сонечко.

А другий же гость,
А другий же гость –
Ясен місяцю.

А третій же гость,
А третій же гость –
Дрібний дощичок.

Ясне сонечко,
Ясне сонечко,
Чим похвалишся?

Як я ізійду,
Як я ізійду,
Рано в неділю.

............................

Ой та й з-за гори, ой та й з-за кручі,
Та й риплять вози, йдучи.

Вози риплять, йдучи,
Та й вози риплять, а ярма терлять,
А воли ремиґають.

Воли ремиґають,
Та й попереду та й чумаченько,
Та в сопілочку грає.

В сопілочку грає,
Та й сопілочка та з барвіночка,
Та й оріхове дінце.

Оріхове дінце,
Та як заграє, та й трава в'яне,
та й болить моє серце.

Болить моє серце,
Та й болить серце, ще й голівонька,
Що чужа сторононька.

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділа пара голубів.

Ой вони сиділи й парувалися,
Сизими крильми й обнімалися.

Та ой десь й узявся й охотник-стрілець,
Охотник-стрілець, добрий молодець.

Та голуба й убив, голубку прибив,
Узяв за крильце та й каже: «Серце».

Узяв за крильце та й каже: «Серце»,
Узяв під полу, приніс додому.

Узяв під полу й приніс додому,
Приніс додому, пустив додолу.

(Приніс додому, пустив додолу,
Насипав пшонця аж по колінця.
Налив водиці аж під крилиці.
Голубка не їсть, голубка не п’є,
На круту гору все плакать іде.
Голубко моя, сизокрилая,
Яка ти вдалась клопотливая.
Та єсть у мене сім пар голубів,
Літай, вибирай, може, там і твій.
Ой, я ж літала, я й вибирала,
А такого не найшла, як я втеряла.
Не так і роток, не так і носок,
Не так і гуде, як до мене йде.
Не так і гуде, не так воркоче,
Як їсти хоче.)

Годі тобі, та й зозуленько по саду літати,
А й прийди, сядеш коло мене - щось маю сказа(ти).(двічі)

Чи не будеш та й дівчинонько за мною журиться,
А й як я сяду та й поїду в чужий край жени(ться)?(двічі)

("Ой не буду, та й козаченько, їй-Богу, не буду,
Ой ти за гору, я за другу, про тебе забуду".)

Як виїхав та й козаченько за нові ворота,
А й не бере та й дівчиноньки ні сон, ні робо(та).(двічі)

(Як виїхав та й козаченько за жовтії піски,
Ой оглянеться назад себе, біжить посол пішки.

"Ой вернися, та й козаченько, матуся вмирає!",
"Ой не вернуся, бо спізнюся, нехай Бог приймає!"

"Ой вернися, та й козаченько, дівчина вмирає!"
"Ой треба швидше коня гнати, щоб живу й застати!")