Digital archive of folklore

Ой крикну я, гукну із строку й додому,
Ой вари, мати, ой вечеряти та й на мою й до(лю).

Наварила вечеряти, небагацько, трошки,
Ой нема тобі, ой дитя моє, ні миски, ні ло(жки).

Що миску побило, ложку розлупило,
Ой іди туди ой вечеряти, де літо роби(ла).

Ненько ж моя, вишня, чи я в тебе лишня?
Ой що ти мене ой туди дала, де я не приви(шня).

Ненько моя, галко, чи тобі ж мене й не жалко?
Ой що ти мене ой туди дала, що б я горюва(ла).

Ти ж думаєш, ненько моя, що я тут паную,
Ой прийди, ненько, ой подивися, як я тут горю(ю).

Ти ж думаєш, ненько моя, що я тут не плачу,
Ой за дрібними ой слізоньками стежечки не ба(чу).

Купався Іван, довелося і нам,
Купався Мусій, довелося й усім,
Купався Петро та й упав у відро!
Купала Степана, а Мусія – Федосія,
Купала на Йва(на)!

Ой, ти Петре, Петре, ще й ти, Іване,
Половину літа вже нема(є).

А уже петрівочка наступала,
Сива зозулина закувала.

Ой, не куй, зозуле, по діброві,
Та й не збуди мене молодо(ї).

Не куй, мене збудять раньше тебе
Та й пошлють по воду швидше теб(е).

Уставай, невістко молодая,
Ой, де ж твоя вода холодна(я).

А невістка встала й послухала,
Взяла відеречко та й постукал(а).

Взяла відеречко й постукала,
Сама молодая спати лягл(а).

А свекорко каже: розбудімо,
А свекруха каже: погодім(о).

А свекорко каже: гріх нам буде,
А свекруха каже: краща буд(е).

Що й на Івана та й Купала
Червонії рожі розквіта(ли).

Червонії рожі розцвітали,
Дівчата віночки з них в’яза(ли).

Дівчата віночки з їх зплітали
Та й на бистру воду їх пуска(ли).

А куди віночки плисти будуть,
Звідти наречені їх прибу(дуть).