Digital archive of folklore

Ой на горі, на горі, ой на горі, на горі,
Ой на горі, на горі вівчар вівці ганяє.

Вівчар вівці ганяє, вівчар вівці ганяє,
Вівчар вівці ганяє, ще й на хлопців моргає.

Ой ви, хлопці-молодці, ой ви, хлопці-молодці,
Ой ви, хлопці-молодці та й нате вам по вівці.

Ой ви, хлопці-молодці та й нате вам по вівці,
Та й нате вам по вівці, та й скажіть дівчинці.

Нехай вона мене не жде,
Нехай заміж іде.

А дівчина почула, а дівчина почула,
А дівчина почула та й на вулицю побігла.

Прибігає до хати, прибігає до хати,
Прибігає до хати, питається: «Де мати?»

«Ой, мамочко, що робити,о й, мамочко, що робити,
Ой, мамочко, що робити перестав вівчар любить».

«Іди, доню, до гаю, іди, доню, до гаю,
Іди, доню, до гаю, шукай зілля розмаю».

Ще й до гаю не дійшла, ще й до гаю не дійшла,
Ще й до гаю не дійшла, розмай-зілля знайшла.

Копа дівка корінець, копа дівка корінець,
Копа дівка корінець та й складає в чавунець.

Приставила до жару, приставила до жару,
Приставила до жару: «Кипи, корінь, помалу».

Іще корінь не скипів, іще корінь не скипів,
Іще корінь не скипів, а вже вівчар прилетів.

«Ой, що ж тебе принесло, ой, що ж тебе принесло,
Ой, що ж тебе принесло:чи весельце, чи весло?»

«Приніс мене корабель, приніс мене корабель,
Приніс мене корабель до дівчини на весь день».

Туман полє покриває,
Та туман полє покриває, сиз голубчичок літає.

Сиз голубчичок літає,
Та він літає, воркотає, та все крилечками блудить.

Та все крилечками блудить,
Та як тяжко, як важко, ой, хто кого вірно любить.

Ой, хто кого вірно любить,
Та й ще тяжче, ой, ще важче, ой хто кого спокидає.

Ой хто кого спокидає,
Та попід мостом, травка ростом, щука-риба лина гонить.

Щука-риба лина гонить,
Та то не щука, то й не риба, то з милим дружком розлука.

То з милим дружком розлука,
Та розлучила нас негода, чужа, дальня сторононька.

Чужа, дальня сторононька,
Та й ми (розлучилися) та й звечора, а я й умру завтра вранці.

А я й умру завтра вранці,
Та й поховайте ж мене, хлопці, в одной трунке, в одной ямке.

Ой у полі ой три дорожки різно,
Ходив козак до дів.., до дівчини пізно.

«Ой не ходи, ой козаче, до мене,
Буде слава ж на те.., й на тебе, й на мене.

Ой буде слава ой на тебе й на мене,
Ще й на твого коня, коня вороного».

Іще сонце не заходило та й зробилась темнота.

Та й робилась темнота,
Та не щаслива та дівчина, котра любе козака.

Котра любе козака,
Та козак їде в чисте поле, зостаюся я й сама.

Зостаюся я сама,
Та зостаюся я й сама, я й сама, ні дівчина, ні вдова.

Ні дівчина, ні вдова,
Та ні дівчина, ні вдова, ні вдова – накриточка ж молода.

Ішли ми лугами,
Ішли ми лугами,
Калину ламали,
Калинонька, не хилися,
Марусино, не журися.

Марусино, ти повная рожа,
Марусино, ти повная рожа,
Чи на тебе дивитися можна,
Чи на тебе подивитися,
Мариночки напитись.

А я зятя та й одурила,
А я зятя та й одурила,
Із кропиви квітку пришила.

А він думав, із барвіночку,
А він думав, із барвіночку,
Клади гроші на таріло(чку).

По Купала я ходила, запащину я згубила,
Купала на Йвана.

От попович ішов, запащину знайшов,
Купала на Йвана.

Поповичу, сукин сину, оддай мені запащину.
Купала на Йвана.

Ой хоч воля, хоч неволя,
Вой да й довела любов до горя. (двічі)

З горя світ міні кружиться,
Вой да й на плечах орьол садіться. (двічі)

Ой ти й орел, сизокрилий,
Вой скажи правдоньку ж, де мой мілой? (двічі)

А мой мілой на роботі,
Вой да й на літєйному заводі. (двічі)

Шо він робе, робе работає?
Вой да мідні трубоньки виливає. (двічі)