Ой хоч воля, хоч неволя

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да ж довела любов до горя. (двічі)

Свєт головушка й кружиться,
Ай да й на плечо й орьол садітся.

«Ой ти, орле, орле сизокрилий,
Скажи ж міні правдоньку, де мій милий?» (двічі)

«А твій милий на роботі,
Ой да й у літєйному заводі».

«Що ж він робе, виробляє?»
«Мідні, мідні трубочки ж виливає».

Пішла пара по заводу,
Ой да пішла славонька по народу.

Пішла слава по народу,
Та й на тую ж дівчину, шо біз роду.

А я слави, слави ж не боюся,
Та й на тії дівчіні й оженюся.

ВІтер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Світ кружиться,
Ой да й на плечах орьол садітся. (двічі)

Ой ти, орьол сизокрилий,
Ой да й скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі. (двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да довела ж любов до горя.

Світ, голова ой кружитца,
Ой, да на плєчах же й арьол садітца,
Ой, да на плєчах же орьол садітца.

Ой, арьол ти, сизокрилий,
Ой, да скажи правдоньку, де ж мій милий,
Ой, да скажи правдоньку, де ж мій милий?

(А твій милий на роботі,
Ой да у літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє?
Ой, да мідні труби виливає.

Пішла слава по народу,
Та й на тую дівчину, що без роду.)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой, да дозвела ж любов до горя,
Вой, да дозвела ж любов до горя.

От любови світ кружиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться.

Ой, ти, орле сизокрилий,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой?

А мой милой на роботі,
Вой, да на літєйному заводі,
Вой, да на літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє,
Вой, да мідні трубоньки виливає,
Вой, да мідні трубоньки виливає.

(Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі))
............
Ой да свєт галовонька кружитца.

Свєт галовонька кружитця,
Ой да й на плєчах арьол садітца. (двічі)

Скажи, орьол сизокрилой,
Ой да й скажи правдоньку, де мій милой? (двічі)

А твой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі. (двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Світ-головонька кружиться,
Ой да й на плече орьол садітца. (двічі)

(Ой ти, й орьол сизокрилий,
Ой да й скажи правду, де мой милий? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі) (двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

А од горя світ кружиться,
Ой да й на плечах орьол садиться. (двічі)

Ой ти, орьоол сизокрилой,
Ой да скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

Вітер з поля ой да хвиля з моря
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Свєт-головушка кружитса,
Ой да й на плєчах орьол садітса. (двічі)

– Ой ти й орле й орле сизокрилий,
Скажи мені правдоньку, де ж мій милий? (двічі)

– А твой милий на роботі,
Ой да й на літєйному на заводі. (двічі)

– Ой да мідні трубоньки виливає. (двічі)

Ой на горі, на горі, ой на горі, на горі,
Ой на горі, на горі вівчар вівці ганяє.

Вівчар вівці ганяє, вівчар вівці ганяє,
Вівчар вівці ганяє, ще й на хлопців моргає.

Ой ви, хлопці-молодці, ой ви, хлопці-молодці,
Ой ви, хлопці-молодці та й нате вам по вівці.

Ой ви, хлопці-молодці та й нате вам по вівці,
Та й нате вам по вівці, та й скажіть дівчинці.

Нехай вона мене не жде,
Нехай заміж іде.

А дівчина почула, а дівчина почула,
А дівчина почула та й на вулицю побігла.

Прибігає до хати, прибігає до хати,
Прибігає до хати, питається: «Де мати?»

«Ой, мамочко, що робити,о й, мамочко, що робити,
Ой, мамочко, що робити перестав вівчар любить».

«Іди, доню, до гаю, іди, доню, до гаю,
Іди, доню, до гаю, шукай зілля розмаю».

Ще й до гаю не дійшла, ще й до гаю не дійшла,
Ще й до гаю не дійшла, розмай-зілля знайшла.

Копа дівка корінець, копа дівка корінець,
Копа дівка корінець та й складає в чавунець.

Приставила до жару, приставила до жару,
Приставила до жару: «Кипи, корінь, помалу».

Іще корінь не скипів, іще корінь не скипів,
Іще корінь не скипів, а вже вівчар прилетів.

«Ой, що ж тебе принесло, ой, що ж тебе принесло,
Ой, що ж тебе принесло:чи весельце, чи весло?»

«Приніс мене корабель, приніс мене корабель,
Приніс мене корабель до дівчини на весь день».

Туман полє покриває,
Та туман полє покриває, сиз голубчичок літає.

Сиз голубчичок літає,
Та він літає, воркотає, та все крилечками блудить.

Та все крилечками блудить,
Та як тяжко, як важко, ой, хто кого вірно любить.

Ой, хто кого вірно любить,
Та й ще тяжче, ой, ще важче, ой хто кого спокидає.

Ой хто кого спокидає,
Та попід мостом, травка ростом, щука-риба лина гонить.

Щука-риба лина гонить,
Та то не щука, то й не риба, то з милим дружком розлука.

То з милим дружком розлука,
Та розлучила нас негода, чужа, дальня сторононька.

Чужа, дальня сторононька,
Та й ми (розлучилися) та й звечора, а я й умру завтра вранці.

А я й умру завтра вранці,
Та й поховайте ж мене, хлопці, в одной трунке, в одной ямке.

Ой у полі ой три дорожки різно,
Ходив козак до дів.., до дівчини пізно.

«Ой не ходи, ой козаче, до мене,
Буде слава ж на те.., й на тебе, й на мене.

Ой буде слава ой на тебе й на мене,
Ще й на твого коня, коня вороного».