Digital archive of folklore

Та ще сонце не заходило,
Як зробилась темнота.

Як зробилась темнота,
Та нещаслива та дівчина, котра любить козака.

Котра любить козака,
Та козак їде в чисте поле, зостаюся я й сама.

Зостаюся я й сама,
Та зостаюся я сама, не дівчина й не вдова.

Не дівчина й не вдова,
Та й не дівчина й не вдова, рекрутонька й молода.

Рекрутонька й молода,
Та вийшла дівка за ворота, за новиє й ворота.

За новиє ворота,
Та випустила канарейку з-під правого рукава.

З-під правого рукава.
Ой лети-лети, канарейка, вгору, вгору висака.

На городі верба рясна, (двічі)
Там стояла дівка красна.

Вона красна ще й вродлива, (двічі)
Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива, (двічі)
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде, (двічі)
Розраяли його люди.

Розраяли, розсудили, (двічі)
Щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем, (двічі)
Як любились, так й будем.

Їхав, їхав козак містом,
Під копитом камінь тріснув да раз, два!
Під копитом камінь тріснув да раз!

Під копитом камінь тріснув,
Соловейко в гаю свиснув да раз, два!
Соловейко в гаю свиснув да раз!

«Соловейко, рідний брате,
Виклич мені дівча з хати да раз, два!
Виклич мені дівча з хати да раз!

Виклич мені дівча з хати,
Маю в неї щось спитати да раз, два!
Маю в неї щось спитати да раз!

Маю в неї щось спитати,
Чи не била вчора мати да раз, два!
Чи не била вчора мати да раз!

Ой чи била, чи не била,
Як з козаком говорила да раз, два!
Як з козаком говорила да раз!»

Ой піду я в ліс по дрова, наламаю лому,
Завів мене дурний розум на чу…, на чужу старонку. (двічі)

Ой в чужиї стороненьки ни батька й ни неньки,
Тільки в саду (гаю) вишневому пают, пают салавейки. (двічі)

Пойте, пойте, соловейки разними галасами,
А (ох) я вийду в сад зелений – зальюсь, зальюся слязами. (двічі)

Ой зірву я с рози квітку та постю на воду:
«Пливи, пливи, з рози квітка, й до мо..., до мого ти роду». (двічі)

Ой пливла да пливла квітка та й стала кружитца,
Вийшла з хати стара ненька, та й ста…, та й стала журитца. (двічі)

«Ой чого ж ти, з рози квітко, так рано зів’яла,
Ой чого ж ти, моя доню, така, така стала? (двічі)

Чи синів ти поженила, чи дочок віддала,
За чужою рабатою така, така стара стала?» (двічі)

Закувала зозуленька в саду на помості, ох,
Приїхали до дівчини три козаки в гості, (ох). (двічі)

Один козак коня поє, другий коня в’яже, ох,
Третій стоїть під віконцем: «Добрий вечір» – каже, (ох). (двічі)

«Добрий вечір, стара й мате, дай води напитца, ох»,
«Кружка в сінях, вода в сінях – визьми та й напийся, (ех)». (двічі)

«Кажуть люди, дівка гарна – дозволь подивитца, ох»,
(В)она в хаті на кроваті – піди подивися, (ох)». (двічі)

Дівка спала, ничого й не знала…
Правой ручкой обняла ще й поцилувала, (ох). (двічі)

Закувала зозуленька в саду на помості, ох,
Забрав козак дівчиноньку та й повіз у гості, (ой). (двічі)

Як поїхав наш Іван,
В ліс по дрова, по бур’ян,
Ой да-на, ой да-на, да.
А він дрова не привіз,
Поламався в нього віз,
Ой да-на, ой да-на, да.

Не коліс, не ручиць,
Повна фура молодиць
Ой да-на, ой да-на, да.
Як став він їх рахувати,
По червінцу всім давати,
Ой да-на, ой да-на, да.

Осталося три червінци,
Купив хустку своїй жінци,
Ой да-на, ой да-на, да.
«Ну-ка, жінко, зав’яжись
Та й попові покажись,
Ой да-на, ой да-на, да».

Прийшла жінка од попа:
«Чоловіче, я слаба,
Ой да-на, ой да-на, да.
Болить в мене голова,
І коліно, і нога,
Ой да-на, ой да-на, да».

«Лягай, жінко, в подушки,
Я поїду по ліки,
Ой да-на, ой да-на, да».
Як поїхав у лісок,
(Наламав він) паличок,
Ой да-на, ой да-на, да.

Наламав він паличок
Для жінкиних литочок,
Ой да-на, ой да-на, да.
«Лягай, жінко, серед хати,
Буду тебе лікувати,
Ой да-на, ой да-на, да».

«Який дідько тебе вчив,
Щоб ти мене так лічив,
Ой да-на, ой да-на, да».
Учив мене молдаван,
Свою жінку лічив сам,
Ой да-на, ой да-на, да». (три останні рядки двічі)

Зелене листя, білі каштани, (тричі)
Ой як то сумно, як вечір стане,
Зелене листя, білі каштани,
Ой як то сумно, як вечір стане.

Ой як то сумно, ой як то нудно, (тричі)
Любила хлопця, забути трудно,
Ой як то сумно, ой як то нудно,
Любила хлопця, забути трудно.

Любила хлопця півтора року, (тричі)
Доки не знали сусіди збоку,
Любила хлопця півтора року,
Доки не знали сусіди збоку.

А як узнали – розщебетали, (тричі)
Бодай сусіди щастя не знали,
А як узнали – розщебетали,
Бодай сусіди щастя не знали.

Ой ви, сусіди, пийте-гуляйте, (тричі)
Де ходять двоє – не розлучайте,
Ой ви, сусіди, пийте-гуляйте,
Де ходять двоє – не розлучайте.

Ой на горі зелен дуб, (двічі) а калина під горою,
Ходить хлопець та й нелюб (двічі) цілий рік уже за мною. (двічі)

Я не вийду, не прийду (двічі) – мене мати не пускає,
Через тебе на біду (двічі) кожен день даремно лає. (двічі)

Вже зацвів бузок в саду, (двічі) – я піду і наломаю,
Через тебе на біду (двічі) кожен день даремно лає.

Вже зацвів бузок в саду, (двічі) – я піду і наломаю,
Я за того лиш піду, (двічі) кого щиро покохаю. (двічі)

Ой на горі зелен дуб, (двічі) а калина під горою,
Ходить хлопець та й нелюб (двічі) цілий рік уже за мною. (двічі)

Стежка вилася, забарилася коло двору мого милого,
Коло річеньки-невеличеньки, коло тихої дібровоньки. (двічі)

Листя шепотить щось в його вікно і від вітру розвивається,
Ой чого ж тобі, милий, все одно, що моє серденько крається. (двічі)

Місяць по воді з того берега стелить промінь, наче кладоньку,
Нічка навкруги, вийди, дорогий, ти до мене на порадоньку. (двічі)

Я свою любов в серці зберегла і не зраджену тобі віддам,
Поміж вербами стежка пролягла – хай супутницею буде нам. (двічі)

«Ой підемо, мила, підемо, підемо,
Ой підемо, мила, в поле жито жати»,
«Ой хоч піду, жати я не буду,
Зроби мені холодок – я лежати буду». (два останні рядки двічі)

(«Ой підемо, мила, підемо, підемо,
Ой підемо, мила, в поле гречку жати»,
«Ой хоч піду, жати я не буду,)
Бо та гречка чорна, а я не моторна». (два останні рядки двічі)

«Ой підемо, мила, підемо, підемо,
Ой підемо, мила, буряки сапати»,
«Ой хоч піду, сапати не буду,
Буряки в долині, болить мене в спині». (два останні рядки двічі)

«Ой підемо, мила, підемо, підемо,
Ой підемо, мила, принесем відерце»,
«Ой хоч піду, а нести не буду,
Бо важке відерце, болить в мене серце». (два останні рядки двічі)

«Ой підемо, мила, підемо, підемо,
Ой підемо, мила, до кума гуляти»,
«Ой дай, Боже, сто років прожити,
Через день, через два до кума ходити». (два останні рядки двічі)

(Вот так!)

Тече вода в ярок, (двічі) кладочку занесло,
Кладочка тоненька, вода холодненька, а я молоденька. (двічі)

Очи мої чорни, (двічі) чого ви блудите?
Бо його тут нема, (двічі) кого ви любите. (двічі)

Іванко не прийшов, (двічі) я до його піду,
Водиці з криниці (двічі) я йому принесу. (двічі)

«Воду пить не буду ー (двічі) вадиця чаривна,
Люблю Марусю я, (двічі) Маруся ー сужена». (двічі)

Тече вода в ярок, (двічі) кладочку занесло,
Кладочка тоненька, вода холодненька, а я молоденька. (двічі)

Весілля, весілля, на весіллі люди,
Якби мені знати, якби мені знати, коли ж моє буде,
Ля-ля, ля-ляй-ля, ля-ля, ля-ляй-ля, коли ж моє буде?

Мамо моя, мамо, я ー твоя дитина,
І мені належить, і мені належить подушка й пирина. (двічі)

Тату ти мій, тату, я ー твоя дитина,
І мені належить, і мені належить легкова машина. (двічі)

Сестро моя, сестро, я ー твоя ж сестриця,
І мені належить, і мені належить імпортна спідниця. (двічі)

Бабо моя, бабо, а я ー твоя внучка,
І мені належить, і мені належить золота обручка. (двічі)

Золота обручка, золоті сережки,
Щоб я не забула, щоб я не забула до бабусі стежки. (двічі)

Діду ти мій, діду, а я ー твоя внучка,
І мені належить, і мені належить пенсія й получка. (двічі)

Діду ти мій, діду, я до тебе їду,
Як не даси гроші, Як не даси гроші, білше не приїду,
Ля-ля-ля, ля-ля-ляй, ля-ля-ля, ля-ля-ля, білше не приїду!

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там дівчина воду набирала, козачка молода. (двічі)

Один козак під'їжджа, до дівчини гука:
«Гей, будь здорова, дівка чорноброва, напій мені коня!» (двічі)

«Невеликий ти пан, та й напій коня сам,
Гей, впала роса, а дівчина боса ー ніженьки зросить собі». (двічі)