Балади

На сайті «Цифрового архіву фольклору Слобожанщини та Полтавщини» представлено значний корпус народних балад – жанру, який упродовж століть привертав особливу увагу збирачів і дослідників фольклору. Для традиційного середовища балади були не лише розвагою, а й важливим способом осмислення життєвих трагедій та застереження від порушення моральних норм. Вони нагадували, які вчинки вважалися найстрашнішими та до яких наслідків вони можуть призвести.

Характерна ознака української пісенної балади – драматичні сюжети про вбивство, отруєння, суїцид чи інші трагічні події. Серед них – поширений на Слобожанщині сюжет про родину з 9 братами та єдиною сестрою. Подорослішавши, брати стають розбійниками й убивають чоловіка своєї сестри, а іноді й її дітей, після чого забирають жінку «з собою». У цій баладній формулі прихований натяк на інцест – одну з найсуворіших моральних заборон, про яку народна традиція говорила завуальовано, але виразно.

Надзвичайно популярними є й народні балади про отруєння члена родини: брата, чоловіка. У них дівчина, підкоряючись волі коханого, отруює брата або ж ревнощі штовхають героїв на злочин проти найближчих людей.
Окрему групу становлять балади про ревнощі й убивство дружини, зокрема сюжети про коваля, які також широко побутували на Слобожанщині. У таких піснях чоловік, спокушений коханкою, вбиває жінку, нерідко разом із малою дитиною. Або ж малу дитину обрікає на смерть дівчина-коханка.

Важливе місце займають балади з фантастичними мотивами перетворення. Це, зокрема, сюжети про дочку, видану «в чужу сторону», яка повертається до матері у вигляді пташки, або про невістку, що перетворюється на тополю й розповідає чоловікові про знущання свекрухи. Такі образи, ймовірно, пов’язані з мотивами смерті або тяжкої жіночої долі. Добре відома пісня про голубів із мультфільму «Жив-був пес» також є баладою про вірність кохання.
До баладного жанру належать і сюжети із загадуванням загадок розбійниками, які дівчина має розгадати або ж розплатитися життям.

У ХХ столітті баладна традиція не зникла: з’являлися нові тексти або переосмислювалися давні сюжети. Частина таких пісень з часом трансформувалася в жанр «жорстокого романсу».

Балади вирізняються не лише сюжетною напругою, а й високою музичною майстерністю. Їхня мелодика, фактура й форма надзвичайно вишукані, а традиційне сольне або гуртове виконання суттєво впливало на стиль співу.
Жанр народної балади належить очевидно до найстаріших пісенних творів. Про це свідчать зразки, в яких музична фактура наближається до обрядових пісень, зокрема до весільних або календарних наспівів.

Балади
АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 06:10
100
На кладочці ноги мила
Балади
1

Пісні з особистого та родинного життя

с. Гетьманівка, Шевченківський район06:10

На кладочці ноги мила,
Поки хвиля із ніг збила.

‒ Ой Дунаю, Дунаєчку,
Возьми ж мене, хазяєчку.

Ой ви, щуки, їжте руки,
А ви, соми, їжте ноги,

Біле личко не трогайте,
Нехай воно помиється.
Біле личко не трогайте,
Нехай воно помиється,
Прийде милий, подивиться.

А миленький здогадався,
Взяв відерце та й подався.

‒ Ой Дунаю, Дунаєчку,
Верни мені хазяєчку.

На кладочці ноги мила,
Поки хвиля із ніг збила,
Поки хвиля із ніг збила.

‒ Ой Дунаю, Дунаєчку,
Возьми ж мене, хазяєчку,
Возьми ж мене, хазяєчку.

Ой ви, щуки, їжте руки,
А ви, соми, їжте ноги,

Біле личко не трогайте,
Нехай воно помиється,
Нехай воно помиється.

Нехай воно й помиється,
Прийде милий, подивиться,
Прийде милий, подивиться.

А миленький здогадався,
Взяв відерце та й подався,
Взяв відерце та й подався.

Ой Дунаю, Дунаєчку,
Верни мені хазяєчку,
Верни мені хазяєчку.

0:00 02:00
100
Ой під тим дубом, під дубиною
Балади
1

Пісні з особистого та родинного життя

с. Закітне, Краснолиманський (Краматорський) район02:00

Ой під тим дубом, під дубиною,
Седит голубчик з голубиной.

Вони сиділи та й парувались,
Правим крилечком та й обніма(лись).

Де взявся вистріл, вистріл з-за дуба,
Убив голуба ー голубка вдо(ва).

Вийшов охотник, охотник з бору,
Узяв голубку, приніс додо(му).

Дав він їй їсти, дав він їй пити,
Чистой водиці, ярой пшени(ці).

«Не хочу їсти, не хочу пити,
Нема милого, ні з ким говори(ти)».

0:00 01:59
100
Проважала мати сина у салдати
Балади
с. Закітне, Краснолиманський (Краматорський) район01:59

Проважала мати сина у салдати,
Молоду невістку – в поле жито жать. (двічі )

Вона жала, жала, жала-вижинала,
Поки серед поля тополею стала. (двічі)

Прийшов син додому й став матір питати:
«Мати ж моя, мати, що ж то за дивина,
Що серед поля росте тополина?» (двічі)

«Бери, син, сакиру..,
Та й зрубай у полі тую тополину». (двічі)

Первий раз ударив – вона похилилась,
Другий раз ударив – вона попросилась. (двічі)

«Не рубай, казаче, тую тополину,
Бо там спить у листі нашая дитина». (двічі)

0:00 01:33
100
Ой там на горі
Балади
м. Єнакієве, Горлівський район01:33

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділа ж пара голубів. (двічі)

Цілувалися, милувалися,
Сивими крильми обнімалися. (двічі)

Де взявся стрілець, голуба убив,
Голуба убив, голубку зловив. (двічі)

0:00 05:41
100
У полі береза, у полі кудрява
Балади
1

Пісні з особистого та родинного життя

с-ще Щербинівка, Бахмутський район05:41

У полі береза, у полі кудрява,
Мати свого сина в військо виряжала. (двічі)

“Іди, іди сину, іди, не барися,
Через три годочки додому вернися!” (двічі)

Минає годочок, минає і другий,
На третій годочок їде мій синочок. (двічі)

“Ой чи рада, мати, ой чи рада мною?
Ой чи рада мною, моєю жиною?” (двічі)

“Ой рада я, сину, рада я тобою,
Тільки я не рада, гей, твоєю жи ною!” (двічі)

Посадила сина за стіл у гурточок,
Молоду невістку, гей, в сінях у куточок. (двічі)

Наливає сину повен стакан рому,
Нелюбій невісткі, гей, отруйного яду,
Молодій невісткі, гей, отруйного яду.

А вони взялися та й перелилися,
Та й обоє разом, гей, на стіл похилились. (двічі)

Поховала сина в зеленом садочку,
Нелюбу невістку, гей, в глибоком ярочку. (двічі)

Посадила сину калину-малину,
Нелюбій невісткі, гей, колючу шипшину. (двічі)

Хто не їде садом – калину ламає,
Хто не їде яром, гей, шипшину минає. (двічі)

0:00 03:08
100
Да ясно-красно сонечко
Балади
1

Пісні з особистого та родинного життя

с. Крячківка, Пирятинський район03:08

Да ясно-красно жи й а де сонечко сходить,
А низенько, низенько й захо(дить).

Низенько заходить,
Да славний парєнь, да й уже ж він жонатой
Да й до дівчи-, до двічини хо(дить).

До дівчини ходить,
Да ой не ходи жи да до мене, й козаче,
Бо й уже жи ти, бо вже ти жона(тий).

Уже ти жонатий,
Та як будеш да до мене ой ходити,
Да й убий сво-, й убий свою жонку.

.


0:00 06:52
100
На край села жила вдова
Балади
1

Пісні з особистого та родинного життя

с. Кручик, Богодухівський район06:52

На край села жила вдова,
Девʼять синів та й вона імєла. (двічі)

Девʼять синів та й вона імєла,
Дісятую та й дочку Галю. (двічі)

Сини зросли та в розбій пішли,
Дочку Галю та й заміж віддали. (двічі)

Дочку Галю та й заміж дали,
За купчика, за крамарчика. (двічі)

Як поїхали та й крамарювати,
В чистім полі стали ночувати. (двічі)

Щось у лісі вой да зашумєло,
В чистім полі та й загуркотіло. (двічі)

Крамарь каже, що то грім гримить,
Галя каже: «То розбій біжить!»

Як наїхали та розбійники,
Воно того крамаря убили. (двічі)

Вони того крамаря убили,
Сестру Галю та й з собой узяли. (двічі)

Розбійники стали спочивати,
Найменьший брат став Галю питати. (двічі)

Розпитавши, зразу закричали,
«Вставай, браття, що ми наробили! (двічі)

Вставай, браття, що ми наробили!
Сестру Галю та й осиротили!» (двічі)

0:00 04:19
100
​Ой горе тій чайці
Балади
1

Чумацькі

с. Богородичне, Словʼянський район04:19

Ой горе тій чаєчці, чаєчці-небозі,
Що вивела чаєняток при битій доро(зі). (двічі)

Ішли чумаченьки, весело співали,
Вони чаєчку зігнали, чаєнят забра(ли). (двічі)

А чаєчка в’ється, об дорогу б’ється,
До дороги припадає, чумаків блага(є). (двічі)

"Ой ви, чумаченьки, ви ще й молоденькі,
Верніть моїх чаєняток, діточок мале(ньких). (двічі)

Ой лети ж ти, чайко, не кричи так жалко,
Бо ми твоїх чаєняток в каші повари(ли). (двічі)


0:00 02:59
100
Той край рідний, той край милий
Балади
с. Крячківка, Пирятинський район02:59

Той край рідний той край милий, де ти уродився,
Раз побачив ту дівчину - навіки влюбився. (двічі)

Ой улюбився, укохався у ті карії очі,
Що не дають упокою ані вдень, ні вночі. (двічі)

Ой по тім боці біля річки терни процвітали,
Поміж тими терночками цігани стояли. (двічі)

Одна дівка молоденька с козаком гуляла,
Де взялися вражі люди та й розпарували.

Та й розпарували,
Мені дівці молоденькій наробили слави.

Тая дівка до циганки дорожку топтала,
Та й просила, щоб козака та й причарувала.

–Циганочка, волошечко, вволи мені волю,
Та й пороби козакові, щоб ходив за мною.

Циганочка, волошечка воленьку вволила,
Одрізала дівці косу та й перепалила.

–Ой дивися дівчинонько, як коса палає,
За тобою, дівчинонько, козак помирає.

0:00 06:28
100
Ой на горі больниця стояла
Балади
с. Клюшниківка, Миргородський район06:28

Ой на горі больниця стояла,
В тій больниці Маруся лежала. (двічі)

В тій больниці Маруся лежала,
Чорним шовком головку в’язала. (двічі)

Чорним шовком головку в’язала,
Із-за моря зіллячка бажала: (двічі)

«Ой хто ж мені зіллячка достане,
Той зо мною на рушничок стане!». (двічі)

Де взялися три козаки з полку,
Розв’язали Марусі головку. (двічі)

Один каже: «Я Марусю люблю!»,
Другий каже: «Я Марусю возьму!». (двічі)

Третій каже: «Три коники маю,
Я Марусі зіллячка достану. (двічі)

Одним конем до моря доїду,
Другим конем море переїду. (двічі)

Третім конем на камені стану,
Із-за моря зіллячка достану». (двічі)

«Остав, козак, зіллячко копати!», -
Стала йому зозуля кувати. (двічі)

«Ой не копай, козаченьку, зілля,
Бо в Марусі в неділю весілля!». (двічі)

Ой став козак коня підганяти,
Щоб Марусю дівкою застати. (двічі)

Їде козак селом, доріжками -
Зустрічає Марусю з дружками. (двічі)

Для дружечок шапочку знімає,
Для Марусі шаблю винімає. (двічі)

Шо в козака шабля заблистіла,
А в Марусі головка злетіла. (двічі)

Оце ж тобі, Марусю, весілля,
Шоб не слала козака по зілля! (двічі)

.