Головна
Балади

Балади

На сайті «Цифрового архіву фольклору Слобожанщини та Полтавщини» представлено значний корпус народних балад – жанру, який упродовж століть привертав особливу увагу збирачів і дослідників фольклору. Для традиційного середовища балади були не лише розвагою, а й важливим способом осмислення життєвих трагедій та застереження від порушення моральних норм. Вони нагадували, які вчинки вважалися найстрашнішими та до яких наслідків вони можуть призвести.

Характерна ознака української пісенної балади – драматичні сюжети про вбивство, отруєння, суїцид чи інші трагічні події. Серед них – поширений на Слобожанщині сюжет про родину з 9 братами та єдиною сестрою. Подорослішавши, брати стають розбійниками й убивають чоловіка своєї сестри, а іноді й її дітей, після чого забирають жінку «з собою». У цій баладній формулі прихований натяк на інцест – одну з найсуворіших моральних заборон, про яку народна традиція говорила завуальовано, але виразно.

Надзвичайно популярними є й народні балади про отруєння члена родини: брата, чоловіка. У них дівчина, підкоряючись волі коханого, отруює брата або ж ревнощі штовхають героїв на злочин проти найближчих людей.
Окрему групу становлять балади про ревнощі й убивство дружини, зокрема сюжети про коваля, які також широко побутували на Слобожанщині. У таких піснях чоловік, спокушений коханкою, вбиває жінку, нерідко разом із малою дитиною. Або ж малу дитину обрікає на смерть дівчина-коханка.

Важливе місце займають балади з фантастичними мотивами перетворення. Це, зокрема, сюжети про дочку, видану «в чужу сторону», яка повертається до матері у вигляді пташки, або про невістку, що перетворюється на тополю й розповідає чоловікові про знущання свекрухи. Такі образи, ймовірно, пов’язані з мотивами смерті або тяжкої жіночої долі. Добре відома пісня про голубів із мультфільму «Жив-був пес» також є баладою про вірність кохання.
До баладного жанру належать і сюжети із загадуванням загадок розбійниками, які дівчина має розгадати або ж розплатитися життям.

У ХХ столітті баладна традиція не зникла: з’являлися нові тексти або переосмислювалися давні сюжети. Частина таких пісень з часом трансформувалася в жанр «жорстокого романсу».

Балади вирізняються не лише сюжетною напругою, а й високою музичною майстерністю. Їхня мелодика, фактура й форма надзвичайно вишукані, а традиційне сольне або гуртове виконання суттєво впливало на стиль співу.
Жанр народної балади належить очевидно до найстаріших пісенних творів. Про це свідчать зразки, в яких музична фактура наближається до обрядових пісень, зокрема до весільних або календарних наспівів.

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 06:10 100	На кладочці ноги мила	Балади 1 Пісні з особистого та родинного життя	с. Гетьманівка, Шевченківський район	06:10	На кладочці ноги мила, Поки хвиля із ніг збила. ‒ Ой Дунаю, Дунаєчку, Возьми ж мене, хазяєчку. Ой ви, щуки, їжте руки, А ви, соми, їжте ноги, Біле личко не трогайте, Нехай воно помиється. Біле личко не трогайте, Нехай воно помиється, Прийде милий, подивиться. А миленький здогадався, Взяв відерце та й подався. ‒ Ой Дунаю, Дунаєчку, Верни мені хазяєчку. На кладочці ноги мила, Поки хвиля із ніг збила, Поки хвиля із ніг збила. ‒ Ой Дунаю, Дунаєчку, Возьми ж мене, хазяєчку, Возьми ж мене, хазяєчку. Ой ви, щуки, їжте руки, А ви, соми, їжте ноги, Біле личко не трогайте, Нехай воно помиється, Нехай воно помиється. Нехай воно й помиється, Прийде милий, подивиться, Прийде милий, подивиться. А миленький здогадався, Взяв відерце та й подався, Взяв відерце та й подався. ‒ Ой Дунаю, Дунаєчку, Верни мені хазяєчку, Верни мені хазяєчку.
0:00 02:00 100	Ой під тим дубом, під дубиною	Балади 1 Пісні з особистого та родинного життя	с. Закітне, Краснолиманський (Краматорський) район	02:00	Ой під тим дубом, під дубиною, Седит голубчик з голубиной. Вони сиділи та й парувались, Правим крилечком та й обніма(лись). Де взявся вистріл, вистріл з-за дуба, Убив голуба ー голубка вдо(ва). Вийшов охотник, охотник з бору, Узяв голубку, приніс додо(му). Дав він їй їсти, дав він їй пити, Чистой водиці, ярой пшени(ці). «Не хочу їсти, не хочу пити, Нема милого, ні з ким говори(ти)».
0:00 01:59 100	Проважала мати сина у салдати	Балади	с. Закітне, Краснолиманський (Краматорський) район	01:59	Проважала мати сина у салдати, Молоду невістку – в поле жито жать. (двічі ) Вона жала, жала, жала-вижинала, Поки серед поля тополею стала. (двічі) Прийшов син додому й став матір питати: «Мати ж моя, мати, що ж то за дивина, Що серед поля росте тополина?» (двічі) «Бери, син, сакиру.., Та й зрубай у полі тую тополину». (двічі) Первий раз ударив – вона похилилась, Другий раз ударив – вона попросилась. (двічі) «Не рубай, казаче, тую тополину, Бо там спить у листі нашая дитина». (двічі)
0:00 01:33 100	Ой там на горі	Балади	м. Єнакієве, Горлівський район	01:33	Ой там на горі, ой там на крутій, Ой там сиділа ж пара голубів. (двічі) Цілувалися, милувалися, Сивими крильми обнімалися. (двічі) Де взявся стрілець, голуба убив, Голуба убив, голубку зловив. (двічі)
0:00 05:41 100	У полі береза, у полі кудрява	Балади 1 Пісні з особистого та родинного життя	с-ще Щербинівка, Бахмутський район	05:41	У полі береза, у полі кудрява, Мати свого сина в військо виряжала. (двічі) “Іди, іди сину, іди, не барися, Через три годочки додому вернися!” (двічі) Минає годочок, минає і другий, На третій годочок їде мій синочок. (двічі) “Ой чи рада, мати, ой чи рада мною? Ой чи рада мною, моєю жиною?” (двічі) “Ой рада я, сину, рада я тобою, Тільки я не рада, гей, твоєю жи ною!” (двічі) Посадила сина за стіл у гурточок, Молоду невістку, гей, в сінях у куточок. (двічі) Наливає сину повен стакан рому, Нелюбій невісткі, гей, отруйного яду, Молодій невісткі, гей, отруйного яду. А вони взялися та й перелилися, Та й обоє разом, гей, на стіл похилились. (двічі) Поховала сина в зеленом садочку, Нелюбу невістку, гей, в глибоком ярочку. (двічі) Посадила сину калину-малину, Нелюбій невісткі, гей, колючу шипшину. (двічі) Хто не їде садом – калину ламає, Хто не їде яром, гей, шипшину минає. (двічі)
0:00 03:08 100	Да ясно-красно сонечко	Балади 1 Пісні з особистого та родинного життя	с. Крячківка, Пирятинський район	03:08	Да ясно-красно жи й а де сонечко сходить, А низенько, низенько й захо(дить). Низенько заходить, Да славний парєнь, да й уже ж він жонатой Да й до дівчи-, до двічини хо(дить). До дівчини ходить, Да ой не ходи жи да до мене, й козаче, Бо й уже жи ти, бо вже ти жона(тий). Уже ти жонатий, Та як будеш да до мене ой ходити, Да й убий сво-, й убий свою жонку. .
0:00 06:52 100	На край села жила вдова	Балади 1 Пісні з особистого та родинного життя	с. Кручик, Богодухівський район	06:52	На край села жила вдова, Девʼять синів та й вона імєла. (двічі) Девʼять синів та й вона імєла, Дісятую та й дочку Галю. (двічі) Сини зросли та в розбій пішли, Дочку Галю та й заміж віддали. (двічі) Дочку Галю та й заміж дали, За купчика, за крамарчика. (двічі) Як поїхали та й крамарювати, В чистім полі стали ночувати. (двічі) Щось у лісі вой да зашумєло, В чистім полі та й загуркотіло. (двічі) Крамарь каже, що то грім гримить, Галя каже: «То розбій біжить!» Як наїхали та розбійники, Воно того крамаря убили. (двічі) Вони того крамаря убили, Сестру Галю та й з собой узяли. (двічі) Розбійники стали спочивати, Найменьший брат став Галю питати. (двічі) Розпитавши, зразу закричали, «Вставай, браття, що ми наробили! (двічі) Вставай, браття, що ми наробили! Сестру Галю та й осиротили!» (двічі)
0:00 04:19 100	Ой горе тій чайці	Балади 1 Чумацькі	с. Богородичне, Словʼянський район	04:19	Ой горе тій чаєчці, чаєчці-небозі, Що вивела чаєняток при битій доро(зі). (двічі) Ішли чумаченьки, весело співали, Вони чаєчку зігнали, чаєнят забра(ли). (двічі) А чаєчка в’ється, об дорогу б’ється, До дороги припадає, чумаків блага(є). (двічі) "Ой ви, чумаченьки, ви ще й молоденькі, Верніть моїх чаєняток, діточок мале(ньких). (двічі) Ой лети ж ти, чайко, не кричи так жалко, Бо ми твоїх чаєняток в каші повари(ли). (двічі)
0:00 02:59 100	Той край рідний, той край милий	Балади	с. Крячківка, Пирятинський район	02:59	Той край рідний той край милий, де ти уродився, Раз побачив ту дівчину - навіки влюбився. (двічі) Ой улюбився, укохався у ті карії очі, Що не дають упокою ані вдень, ні вночі. (двічі) Ой по тім боці біля річки терни процвітали, Поміж тими терночками цігани стояли. (двічі) Одна дівка молоденька с козаком гуляла, Де взялися вражі люди та й розпарували. Та й розпарували, Мені дівці молоденькій наробили слави. Тая дівка до циганки дорожку топтала, Та й просила, щоб козака та й причарувала. –Циганочка, волошечко, вволи мені волю, Та й пороби козакові, щоб ходив за мною. Циганочка, волошечка воленьку вволила, Одрізала дівці косу та й перепалила. –Ой дивися дівчинонько, як коса палає, За тобою, дівчинонько, козак помирає.
0:00 06:28 100	Ой на горі больниця стояла	Балади	с. Клюшниківка, Миргородський район	06:28	Ой на горі больниця стояла, В тій больниці Маруся лежала. (двічі) В тій больниці Маруся лежала, Чорним шовком головку в’язала. (двічі) Чорним шовком головку в’язала, Із-за моря зіллячка бажала: (двічі) «Ой хто ж мені зіллячка достане, Той зо мною на рушничок стане!». (двічі) Де взялися три козаки з полку, Розв’язали Марусі головку. (двічі) Один каже: «Я Марусю люблю!», Другий каже: «Я Марусю возьму!». (двічі) Третій каже: «Три коники маю, Я Марусі зіллячка достану. (двічі) Одним конем до моря доїду, Другим конем море переїду. (двічі) Третім конем на камені стану, Із-за моря зіллячка достану». (двічі) «Остав, козак, зіллячко копати!», - Стала йому зозуля кувати. (двічі) «Ой не копай, козаченьку, зілля, Бо в Марусі в неділю весілля!». (двічі) Ой став козак коня підганяти, Щоб Марусю дівкою застати. (двічі) Їде козак селом, доріжками - Зустрічає Марусю з дружками. (двічі) Для дружечок шапочку знімає, Для Марусі шаблю винімає. (двічі) Шо в козака шабля заблистіла, А в Марусі головка злетіла. (двічі) Оце ж тобі, Марусю, весілля, Шоб не слала козака по зілля! (двічі)

Перша
1
2
3
4
5
6
Остання