Ой летіла зозуленька (про панщину)

Ой на горі ж манастир, під горою школа,
Одна дівка, лучша всіх, вона плаче з горя.

Одна дівка, лучча всіх, вона плаче з горя,
В неї батько, як цвіт, завʼязав єї свєт.

В неї батько, як цвіт, завʼязав єї свєт,
В неї мати, як зоря, рано заміж оддала.

В неї мати, як зоря, рано заміж оддала,
Й у великую сімʼю, й у далеку сторону.

У великую сімʼю, й у далеку сторону,
А велика сімʼя вся вечеряти сіда.

(А мене молоду посилають по воду.

До криниці я йшла, як голубочка гула.

До криниці дойшла, умивалася,
Білесеньким фартушком утиралася.

Од криниці я йшла, спотикалася,
До хати дойшла, прислухалася.

Ой у хаті щось бубонить, мати сину говорить:
"Ой ти, сину, мій синок, чом не ходиш у шинок?

Чом горілочки не пʼєш, чом ти жіночки не бʼєш?"

"А як її бити, вона вміє все робити,
І спекти, і зварити, і до мене, молодця, заговорити.")

Зайшло сонце ой за віконце, за сад-виноград,
Целувала дівка парня та й повела в сад.

Целувала ой дівка парня та й повела в сад,
Білу постіль постелила, положила спать.

Білу постіль та й постелила, положила спать же,
Сама сіла край постелі, зажурилася.

«Не журися, ой красно дівко, ти будеш моя,
Єсть у мене бочка й пива, ще й друга вина.

Єсть у мене бочка й пива, ще й друга вина».
Молодая дівчинонька сина зродила.