Ой мала я чоловіка

Поза гаєм, гаєм, давай посідаєм,
Та й будемо говорити, як жито косити. (двічі)

Як жито косити, треба й молотити,
Зерно будем чувалами додому носити. (двічі)

В середу косила, в четвер молотила,
В п’ятницю віяла, а в суботу міряла. (двічі)

А в неділю продала, з хлопцями пропила.
Слава тобі, Господи, що до діла довела. (двічі)

Ой до діла не я, й до роботи не я,
З хлопцями погуляти то й охота моя. (двічі)

Поза гаєм, гаєм, давай посідаєм,
Та й будемо говорити, як жито косити. (двічі)

Ой чи чула, дівчинонько, як я тебе кликав?

Як я тебе кликав,
Через твоє подвірʼячко сірим конем їхав. - двічі

Сірим конем їхав,
Ой хоч чула, хоч не чула, не обзивалася. - двічі

Не обзивалася,
Темна нічка-петрівочка, вийти боялася. - двічі

Вийти боялася,
Мати в сінях воду брала, та й догадалася. - двічі

Та й догадалася,
Знаю, знаю, дівчинонько, чого ти смієсся. - двічі

Чого ти смієшся,
Полюбила козаченька та й не признаєсся. - двічі

Ой на горі, горі та буйний вітер віє,
Ой там удівонька та пшениченьку сіє, - двічі

Вона сіє, сіє, та й стала волочити,
Та й заволочивши, стала Бога просити, - двічі

Ой уроди, Боже, та й пшениченьку яру,
Для маленьких діток, та й на вдовину славу, - двічі

Іще вдова в полі, та й додому не дійшла,
Кажуть люди, кажуть, що пшениченька зійшла. - двічі

Прийшла вдова з поля, та й на лавочці сіла,
Кажуть люди, кажуть, що пшениця поспіла. - двічі

Ой підемо, дітки, та й пшеницю глядіти,
Діти ж мої, діти, та й горе мені з вами. - двічі

Не журися мамо, та й не журися з нами,
Як повиростаєм, розійдемося сами, - двічі

Вийшла мати з хати, та й на порозі сіла,
Ждала, ждала своїх синів та поки посивіла. - двічі