Ой як посію жита жменю

Як жила удова на край села,
На край села, на подолі. (двічі)

Та на край села, на подолі,
Та не мала удова ні щастя, ні долі. (двічі)

Тіки мала й удова дев’ять синів,
Дев’ять синів, десятую дочку. (двічі)

Дев’ять синів, десятую дочку,
Десятую дочку – Анюточку. (двічі)

(Сини поросли та в разбой пішли,
А дочка зросла, за крамарика пішла.
Як поїхав же крамар у Крим крамувати,
Та й став під ліском нічку ночувати.
Та й десь узялось три розбойники,
Вони того крамаря взяли зарубали,
А з крамаршой спати полягали.
Один каже: «Давай зарубаймо»,
Другий каже: «Давай не займаймо»,
Третій каже: «Давай розпитаймо».
«Крамаруша, ти душа, із якого ти села?»,
«Я з села недалекого, із роду небагатого.
Як жила удова на краю села,
На краю села, на подолі.
Та й не мала удова ні щастя, ні долі».
«Ой Боже ж мій, шо ж ми наробили,
Та ми свого зятя навік погубили,
А свою сестру та й осиротили».)

Єхав Янко, єхав по бистрой рєкі,
Под зельоним дубом пили мужики.
З учіряшньой п’янки я із ног ізвалюсь,
Дайте похмєлиться, а то утоплюсь.

Єслі хочеш випить, так садись под дуб,
За вина бутилку клади один руб.
А я ж немного вип’ю, лиш одні сто грам,
Получу получку, так троячку оддам.
А я ж немного вип’ю, лиш одні сто грам,
Получу получку, так троячку оддам.

Получив получку та й дамой скорєй,
Бо на всю получку угостив друзєй.
А прийшов додому, на коліна став,
«Милая Альона, дєньги потєряв".
А прийшов додому, на коліна став,
«Милая Альона, дєньги потєряв».

«Милий мой голубчик, що ж ти наробив,
Ти ж усю получку до рубля пропив.»
«Милая Альона, ми єщьо заживьом,
Іздадім бутилки − хлєба наберьом».
«Милая Альона, ми єщьо заживьом,
Іздадім бутилки − хлєба наберьом».

«Милий мой голубчик, шо ж будим робить,
Як рожу я сина, чим будем кормить?»
«Милая Альона, тьощі оддадім,
А не схоче тьоща − в інтернат сдадім».
«Милая Альона, тьощі оддадім,
А не схоче тьоща − в інтернат сдадім».

З горки на горку й дорожка лежить,
Нема мого милого – не можу я жить,
Да раз, да горазд, да два,
Нема мого милого – не можу я жить.

Піду до ворожки та й буду ворожить,
Яка в мене карта на серці лежить,
Да раз, да горазд, да два,
Яка в мене карта на серці лежить.

Та й випала карта – бубновий валєт,
Ждала до півночі, а милого нєт,
Да раз, да горазд, да два,
Ждала до півночі, а милого нєт.

З півночі звернуло, як милий прийшов,
На стіл похилився та й тяжко здихнув,
Да раз, да горазд, да два,
На стіл похилився, так тяжко здихнув.

А я ждала, ждала, до нього підійшла:
“Чого ж, чого, милий, тоска налягла?”,
Да раз, да горазд, да два,
“Чого ж, чого, милий, тоска налягла?”

“Чого ж, чого, милий, учора не прийшов?”,
“Вийшов на крилечко – дрібний дощ ішов",
Да раз, да горазд, да два,
“Вийшов на крилечко – дрібний дощ ішов".

“Одури, козаче, ж ти матір свою,
Ти вчора проводив подружку мою!",
Да раз, да горазд, да два,“Ти вчора проводив подружку мою!”

“Одури, козаче, ж ти батька свого,
Я вчора гуляла – дощу не було!",
Да раз, да горазд, да два,
“Я вчора гуляла – дощу не було!”