Ой, у полі, в полі Василь сіно косить

Ой, у полі, в полі Василь сіно косить,
Молода дівчина дитину приносить. (двічі)

Василю, Василю, візьми ж ти дитину,
А якщо не візьмеш, то під косу кину.

Бросив Василь косу, бросив додолоньку,
Взяв собі дитину, пішов додомоньку. (двічі)

Йде Василь додому, йде та й поспішає,
А за ним дівчина сльози проливає. (двічі)

“Мамко ж моя, мамко, случилась причина,
В полі на покосі лежала дитина”. (двічі)

“Не журися, синку, якось воно буде,
Через три годочки помічниця буде”. (двічі)

“Мамо ж моя, мамо, та не одна причина,
Стоїть за дверима молода дівчина”. (двічі)

“Бери ж її, синку, та й веди до хати,
Буде тобі жінка, а дитяті – мати”. (двічі)

Ой у полі, в полі Василь сіно косить,
Молода дружина вечерять приносить. (двічі)

Гнала наливочку, зливала в медочок,
Глянула в віконце: “Їде мій синочок! (двічі)

Їде мій синочок, а з ним і дружина,
Будуть в мене гості, вся моя родина!

Будуть в мене гості горілочку пити,
А я сяду з сином, буду говорити!”

“Скажи мені, синку, хто ж тобі миліший?
А ще скажи правду, хто тобі рідніший?” (двічі)

“Мила мені жінка, бо моя дружина,
А ще рідна теща, що жінку гляділа. (двічі)

А ти ж, рідна мати, мусиш вибачати,
А як слово скажеш, то вигоню з хати!” (двічі)

“А я ж, мій синочок, семеро гляділа,
Та нікого з хати вас не вигонила.

Гляділа й по двоє, гляділа й по троє,
А ти ж, мій синочок, не хочеш одної!” (двічі)

Гнала наливочку, зливала в медочок,
Глянула в віконце – поїхав синочок.

Поїхав синочок, а з ним і дружина,
Осталася мати як в полі билина. (двічі)