​Ой люди, люди, вороги

Ой гули, гули, голубоньки, вгору жи литюче.
Та вгору литюче же,
Та й за ними та й Галіч(и)ка, слідом плачуче,

Та й слідом плачуче жи,
“Ой прймай, мій батенько, голубів й у сад.

Та й голубів й у сад,
Та нехай моє гуляннячко назад з вороття!”.

“Та й назад з вороття,
Ой шоб твоє дівування назад з вороття…”.

Та татарин-братічок, татарин,
Та не продай сестриці задаром,
Проси в молодого цілкового.

В мене батько, як світ, зав`язав мені світ,
В мене мати, як зоря, рано заміж оддала.

В мене мати, як зоря, рано заміж оддала,
У чужу сторону, у велику сім`ю.

А велика сім`я вся вечеряти сіда,
А мене, молоду, посилають по воду.

А я по воду йшла, як голубка гула,
До криниці дойшла, умивалася.

Вишитим рукавом утиралася,
До віконця дійшла, прислухалася.

Вся сімєйка сидить, одна мати бурчить,
Одна мати бурчить, свого сина учить:

Ой ти, сину, сукин сину, чом горілочки не п`єш?
Чом горілочки не п`єш, чого жіночки не б`єш?

Ой зачем же її бить, вона вміє все робить,
І спекти, і зварить, і до мене говорить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить,
І до неньки, до отця, ще й до мене, молодця.

Я ж її брав не за наймичку, я ж брав за хазяєчку,
Я ж її брав, как малиновый свєт, а теперь же її половиноньки нєт.