​Старший боярин, як бульван

Як ходила дівчинонька по городу,
Посадила орішину із приходу.

Рости, рости, мій орішечку, (двічі)
Батенькові на потішечку.

Рости, рости та й роскоренися, (двічі)
Живи тату, живи не журись,

Кохай собі другую такую, (двічі)
Як викохав мене молодую.

Ой глянь же ти, зятеньку, на мене,
Кращая свістонька у тебе.
Чи я ж тобі, зятеньку, не така,
Що викинув на тарілку п’ятака?

А я ж тобі, зятеньку, рідна свість,
Викень на тарілку сотень шість.
Казали люди − зять багач,
Казали люди − грошей міх,
Викинув на тарілку, мов на сміх.

Як ходила дівчинонька у вишневий сад,
Та й на її голівоньку цвіт білий упав.

Та що вишневий, черешневий мимо политів,
Яблуньовий та й грушовий на голову сів.

Та шо я й того та й цвіточка я й не знала,
Я за того козаченька й не давала.