​Не сумуй, не сумуй, ти дівчіна,

Не сумуй, не сумуй, ти дівчіна, одинока в зеленім гаю,
Не співай, не співай ти, дівчіно, бо я більше до тебе не прийду. (двічі)

Не прийду ж я до тебе, кохана, як бувало раніш я ходив,
Я хотів тебе взять за дружину, та прокляті вороги не дали. (двічі)

Тепер я гляну на тую дівчіну, усміхнеться до мене вона,
Що найкраща сидить між усіма, а колись була мила моя. (двічі)

"Як найкраща, нащо ж ти покинув? Ти ж казав, шо ти кращу знайдеш?"
"Я не кращу шукав, а багатшу, що з багатим приданим була". (двічі)

Ой найшла ж я собі чорнобривця, та й прийдеться ввесь вік сумувать,
Що покинув мене одиноку у зеленім гаю щебетать. (двічі)

Щебетала, як пташка в неволі, одинока в зеленім гаю,
А ти вийшов, подав голосочок, не співай, бо я більш не прийду. (двічі)

І забилось тривожноє серце, я й умилась гарячой сльозой,
І утерлась біленьким платочком, і сказала: "Пропала любов!"(двічі)