Ой у вишневому садочку

Ой біда, дівчаточки, ой біда,
Бо я ще дівчинонька молода,
Полюбила хлопця я за селом,
Та й за тії кучері над чолом.

Ой біда, дівчаточки, ой біда,
Бо я ще дівчинонька молода,
Постояла ніченьку до зорі,
Покусали ніженьки комарі.

Ой біда, дівчаточки, біда буде,
Іде батько з лозиною, бить буде,
Як вдаре лозиною по плечах,
Розірвалось платтячко по частях.

А дома матусенька спитала:
ー Де ж ти, доня, платтячко порвала?
ー Я пасла корівоньку по низу,
Розірвала платтячко об лозу.

Ой біда, дівчаточки, ой біда,
Бо я ще дівчинонька молода,
Та й за тії кучері над чолом,
Загубила молодість за селом.

Ой я маю чорні брови, маю карі очі.
– Чом ти мене, козаченьку, любити не хочеш? (двічі)

– Як ти хочеш, дівчинонька, щоб тебе любити,
Зроби місток через ярок, щоб добре ходити. (двічі)

– Ой коли б я, козаченько, свої майстри мала,
Я би тобі через ярок місток збудувала. (двічі)

Збудувала із дубочків, щоб добре ходити,
Посадила б калиноньку, щоб вірно любити. (двічі)

Прийди, прийди, мій миленький, звечора до мене:
Зготувала моя ненька вечерю для тебе. (двічі)

Не тучки, не хмари, сам дощик іде,
ー Марусино-серце, порадуй мене. (двічі)

ー Марусино-серце, порадуй мене,
Чи мені женитись, чи ждати тебе? (двічі)

ー Женися, козаче, тобі вже пора,
А я погуляю, бо ще й молода. (двічі)