​Ой там, на товчку, на базарі,

Білю хати – щітки знати, ой, ой, ой,
Білю хати – щітки знати не навчила мене мати,
А зозуля все кує.
Білю хати – щітки знати не навчила мене мати,
А зозуля все кує.

Варю борщ – він рідкий, ой, ой, ой,
Варю борщ – він рідкий, в пику хліб – він гливкий,
А зозуля все кує.
Варю борщ – він рідкий, в пику хліб – він гливкий,
А зозуля все кує.

Він до мене – з кулаками, ой, ой, ой,
Він до мене – з кулаками: “Чого кофе з буряками?”,
А зозуля все кує.
Він до мене – з кулаками: “Чого кофе з буряками?”,
А зозуля все кує.

Ой там на товчку, на базарі, жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого поведу та й продам. (двічі)

Із лик мотузок ізсукала, взяла свого милого налигала,
Та й повела на базар, до терниці прив’язала. (двічі)

Ой наїхали покупальні, ой наїхали торгувальні,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать? (двічі)

Ай за цього ж мужа треба дати, ой за цього ж мужа треба дати,
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

Ой я стала подумала, з кіньми треба возиться, а з грошима треба носиться,
А мій милий чорнобривий до роботи не лінивий він для мене знадобиться. (двічі)

Він насіє, наоре, не для кого, для мене,
Ой мій милий серденько, пожалію я тебе. (двічі)

Чи я не хазяйка, чи не господиня,
Чи я в хаті не мела, печі не топила? (двічі)

Мій поїхав чоловік та в поле орати,
А я пішла на вулицю з хлопцями гуляти. (двічі)

Їдуть люди з міста та й з мене сміються,
Що на моїх подушках ворони несуться. (двічі)

Чи я не хазяйка, чи не господиня,
Я ворон наскубу та й буде перина. (двічі)

Не лай мене, чоловіче, що я така жінка,
Було б тоді дивитися, як я була дівка. (двічі)