Білю хати – щітки знати

Ой там, на товчку, на базарі, жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого приведу та й продам. (двічі)

Взяла мотузок та й зв’язала, милого свого налигала,
Та й повела на базар, до терниці прив’язала. (двічі)

Як зібралися покупальці, як зібралися вибиральці,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать. (двічі)

“За цього мужа треба дати: (двічі)
Пару коней вороних ще й сто рублів золотих”.(двічі)

А я постояла, подумала: (двічі)
“І з кіньми треба возиться,
І з грішми треба носиться,
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий,
Він для мене пригодиться.
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий,
Він для мене знадобиться”.

Сам насіє й наоре – не для кого, для мене,
І для мого серденька принесе”. (двічі)

Іде, іде дощик, в долині калюжа,
Розсердилась жінка та й на свого мужа. (двічі)

Розсердилась жінка та й на свого мужа,
Вилізла собі на піч та й лежить недужа. (двічі)

– Іди, чоловіче, від хати до хати,
Для своєї жінки та й ліки шукати. (двічі)

– Уставай-но, жінка, приніс тобі меду,
– Їй Богу, не встану, голівки не зведу. (двічі)

Вчили чоловіка та й добрії люди:
Візьми хворостину – здоровою буде. (двічі)

Запрягає чоловік рябую кобилу,
Та й поїхав він у ліс по ту хворостину. (двічі)

– Вставай, вставай, жінко, привіз хворостину,
На слабую голівоньку та (й) на твою спину. (двічі)

Жінка зразу встала, та як не лежала,
Обійняла чоловіка, та поцілувала. (двічі)

– Пошли ж тобі, муже, з високого неба,
Що ти догадався, чого мені треба. (двічі)

Іде, іде дощик, в долині калюжа,
Помирилась жінка та із своїм мужем. (двічі)

Як поїхав Халимон у поле й орати, (двічі)
Халимонова жена начала гуляти. (двічі)

Гуляла, гуляла та й не обпилася,
Наварила горщок каші, в поле потряслася.

Як начав же Халимон та жінку учити,
Запріг у борону, начав волочити. (двічі)

Випріг із борони та запріг у рало,
«Ой цоб, моя мила, ще й додому рано». (двічі)

Приїхали додому – велика калюжа,
Розсердилася жінка на мужа.

Розсердилася жінка на мужа,
Полізла ж на піч, як будто не здужа.

«Вставай, вставай, мила, я приніс же пива»,
«Ой цур тобі, пек, я не буду жива».

«Вставай, вставай, мила, я приніс горілки»,
«Ой цур тобі, пек, шукай собі жінки».

«Вставай, вставай, мила, я приніс дубину,
Ще й сукувату та на твою спину».

«Пошли тобі, Господи, здоров’ячко з неба,
Що ти догадався, чого ж міні треба».