Головна
Ой скупіє тихочани, скупіє

Ой скупіє тихочани, скупіє

Назва	Ой скупіє тихочани, скупіє
Жанр	Весільні
Дата запису	Черв. 2006 р.
Місце запису	с. Некременне, Олександрівський (Краматорський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Галина Іванівна Хоронько (1938), Віра Миколаївна Кушнір (1946), Любов Миколаївна Маркевич (1937), Антоніна Афанасіївна Федорова (1940)
Збирачi	Неля Шевченко
Транскрипція	Ліна Добрянська
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Ой скупіє тихочани, скупіє,
Построяли вулиці тісніє,
Ні проїхати, ні пройти,
Молодую Галочку провести. І!

(Тихочани – походить від назви однієї з частин с. Некременне – Тихощина – Л.Д.).

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст	Ноти
0:00 00:43 100	Покрівочка плаче	Весільні	с. Некременне, Олександрівський (Краматорський) район	00:43	Так, після жартівливих веселих частівок настає сумний період на весіллі: роздівають наречену – знімають фату дві жінки, напинають її платочком, а фату держать над головою і приспівуючи: Покрівочка плаче, Покрівочка плаче, Покриваться хоче. Не так покриваться, Як поцілуваться.
0:00 00:51 100	Прибирайся, матінко, прибирайся	Весільні	с. Некременне, Олександрівський (Краматорський) район	00:51	Прибирайся, матінко, прибирайся, Та й до себе гостей сподівайся, Застилай столи ще і лавки, Їдуть дружечки-панян(ки). Їдуть і дружечки-панянки, Нашої Галочки городян(ки).
0:00 04:17 100	Ой жаль мені хорошого двору	Весільні	с. Некременне, Олександрівський (Краматорський) район	04:17	Весілля продовжується. Наречених зустрічають батьки, поздоровляють, і починаються знову співи весільних пісень. (Ой жаль) мені хорошого двору, Ой жаль мені хорошого двору, Що нікому ходити по ньо(му). Одній Галочки було б ходити, Одній Галочки було б ходити, Та й та пішла на людей роби(ти). Та й та пішла на людей робити, Та й та пішла на людей робити, Свекрусі та свекрові годи(ти). Ой свекрусі та й не й угодила, А свекрусі та й не угодила, Постіль білу та й не застели(ла). А свекрові та й не й угодила, А свекрові та й не й угодила, На коника та й не підсади(ла). Їсти хочу, аж серденько в’яне, Їсти хочу, аж серденько в’яне, Ріжу хліба, а свекруха ла(є): «Ти ж, донечко, ще в нас не робила, Ти ж, донечко, ще в нас не робила, Кусок хліба ще й не зароби(ла)». Якби моя рідна ненька знала, Якби моя рідна ненька знала, Вона б мені вечерять присла(ла). Вона б мені вечерять прислала, Вона б мені вечерять прислала, Чи місяцем, чи зірнице(ю). Чи місяцем, чи зірницею, Чи місяцем, чи зірницею, Чи братиком, чи сестрице(ю).