Ой у лужку, при лужку

Ой у лужку, при лужку, при широком полі,
При знакомом табунє конь гуляв по волі. (двічі)

Кінь гуляв по волі, ой, козак по неволі,
Як спіймаю – зануздаю шовковой уздою. (двічі)

Лети, лети, ти мій конь, та й не торопися,
Протів милої двора стань, остановися. (двічі)

Стань, остановися та вдарь копитами,
Чи вийде дівчинонька з чорними бровами (двічі).

Ой не вийшла дівчинонька, вийшла її мати:
«Здраствуй, здраствуй, милий зять, пожалуй у хату». (двічі)

«Я й у хату не піду, а піду в світлицю,
Розбужу я крєпкий сон красної дівиці». (двічі)

А дівчина встала, йому не сказала,
Правой ручкой обняла та й поцелувала. (двічі)