Цифровий архів фольклору

Ой посох, пов'яв та любисточок,
Та й кленовой листочок.

Кленовой листочок,
Ой не бачила та й миленького -
Та й болить жевіточок.

Болить жевіточок,
Ой як від живота та й до серденька,
Та все тіло ой помліло.

Все тіло помліло,
Ой не бачила та й миленького,
Та й не й озьмусь за діло.

Ой, ой за (го) діло, та й ой за діло,
Та з ким я не стояла.

З ким я й не стояла,
Ой з ким стояла, та й розмовляла,
Та плакала, ридала.

Косарі косят, а вітер повіває,
Шовкова й трава й на косу й налягає.

Шовкова трава на косу налягає,
Поміж той травой галочка й пролітає.

Галочка моя, галочка чорненькая,
Скажи, галочка, де моя й миленькая?

А твоя мила у лузі над водою,
Умивається дрібною й сльозою.

Умивається дрібною й сльозою,
Витирається шовковою хустиною.

Да повій, вітер, да буйнесенький
З глибокого яру же,
Прибудь, милой, ой да чорнобривой
З далекого кра(ю).

Да ой рад би я да повівати -
Яр дуже й глибокий,
Ой рад би я до тебе прибути -
Край дуже дальок(ий).

Да глибокі(високі) да явірочки,
Й а ще вищі кручі же,
Ой як мені же ой да й надоєло
Миленького жду(чі).

Да ждала год я, да ждала другий,
Да й не могла дождаться же,
Ой найняла ой да чорний ворон
Листа пересла(ться).

Да летить ворон, да летить чорний,
Та й летючи кряче же,
Передай же ой да тій дівчині,
Хай вона й не пла(че).

Да нехай вона да й не плаче,
А я тут не журюся,
Нехай вона ой да іде заміж,
А я й оженю(ся).

Да ой щоб тебе да й женихала
Лихая й година же,
Як зв'язала ой да білі ручки
Малая дити(на).

Да ізв'язала да білі ручки -
Ніхто й не розв'яже,
Ніхто ж мені ой да молоденькій
Правдоньки не ска(же).

Ой зайди, зайди, ти, місяцю, на ту пору,
Ой прийди, прийди, да мій милой на розмо(ву). (двічі)

Та й прийди, прийди, ти, мій милой, на розмо(ву)
Ой болить, болить, та серденько й за тобо(ю).(двічі)

Що в тебе болить, а мені байдуже,
Було б не любить, да з первого разу й ду(же). (двічі)

Ти мене любив, я в тебе вкохалася,
Ти ж сів, поїхав, да й кому я й остала(ся)? (двічі)

Ти сів, поїхав паровой машиною,
Мене покинув да з малою дитино(ю). (двічі)

Ти сів, поїхав лугами-берегами,
Мене покинув да з лихими ворога(ми). (двічі)

Та нема гірш нікому, як тій сиротині же,
Та ніхто не пригорне же та й при ли- , ой при лихій годи(ні).

Та й не пригорне батько, не пригорне мати,
Та й тільки той пригорне же, та й що ду-, ой що думає брат(и).

Ой налетіли гуси же з далекого краю же,
Та зболотили воду же та й на ти-, ой на тихом Дуна(ю).

Та й бодай же ті гуси же з пірʼячком пропали,
Та як ми вдвох любилися, а січас, а січас переста(ли).

Ой любились-кохалися та як зерно в горісі же,
А січас розійшлися, та й як ту-, ой як туман по лі(сі).

Ой любились-кохалися та й як голубів пара,
А січас розійшлися же, та й як чо-, ой як чорная хма(ра).

Та й нема гірш нікому, та як тій... як тій сироти(ні).(двічі)

Та й ніхто не пригорне при лихій... при лихій годи(ні). (двічі)

Та й не пригорне батько, та не при... не пригорне ма(ти). (двічі)

Та тіки та й пригорне та шо ду... шо думає взя(ти). (двічі)

Та й налетіли гуси та з дале... з далекого кра(ю). (двічі)

Та й зболотили воду та й на ти... на тихім Дуна(ї). (двічі)

Та й бодай же ви, гуси та з пір'ячком пропа(ли).(двічі)

Понад нашим яром та пшениченька ланом, ой,
Ой пшениченька й ла(ном).

То ту пшениченьку та й дівчинонька жала ж, ой,
Ой дівчинонька й жа(ла).

Вона козакові та всю правду й сказала ж, ой,
Ой всю правду ж сказа(ла).

Це ж тобі, козаче, та й три дорожки різні, ой,
Ой три дорожечки різні.

Дощ іде, дощ іде, до берези липне,
Козак коника веде, а дівчина кличе. (двічі)

Ой хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Ой рад би я тебе взять, так не велить батько. (двічі)

Так не велить батько ше й уся родина,
Ой, дівчино-серденя, личко як калина. (двічі)

Личко як калина, васильками пахне,
Цілував би я тебе поки ти не заснеш. (двічі)

Я й націлувався, я й намилувався,
Як у саду соловей та й нащебетався. (двічі)

Сидить утка на пеньку та, сидячи, кряче,
То ж не утка, то дівчина за козаком плаче. (двічі)

Понад нашим яром пшениченька ланом,
Горою ой овес.

Горою овес,
Ой чом не по правді, молодий козаче,
З дівчиной живеш?

З дівчиной живеш,
По вулиці ходиш, пісеньку співаєш,
Голос подаєш.

Голос подаєш,
Ой обсади, мила, голубонька сива,
Вишеньками двір.

Ой зайди, зайди, ти, місяцю, на ту пору,
Ой прийди, прийди, да мій милой на розмо(ву). (двічі)

Та й прийди, прийди, ти, мій милой, на розмо(ву)
Ой болить, болить, та серденько й за тобо(ю).(двічі)

Що в тебе болить, а мені байдуже,
Було б не любить, да з первого разу й ду(же). (двічі)

Ти мене любив, я в тебе вкохалася,
Ти ж сів, поїхав, да й кому я й зостала(ся)? (двічі)

Ти сів, поїхав паровой машиною,
Мене покинув да з малою дитино(ю). (двічі)

Ти сів, поїхав лугами-берегами,
Мене покинув да з лихими ворога(ми). (двічі)

Ой походжено ой, та й поброджено
Ой коло броду кіньми.

Ой коло броду кіньми,
Ой то ж не кіньми, ой та то ж не кіньми,
А журавочка з дітьми.

Ой журавочка з дітьми,
Ой журав грає ой, та й журав грає,
А журавочка скаче.

Ой журавочка скаче.
Ой дурна дівка ой, та й нерозумна,
Шо за козаком плаче.

Шо й за козаком плаче.
Ой не плач, дівко, ой, та й не плач, красна,
Бо ти зроду нещасна,

Бо ти зроду нещасна.
Ой полюбила ой, та й козаченька,
Ой при місяцю стоя.

Ой при місяцю стоя.
"Ой не я ж його ой, та й полюбила,
Та полюбила мати.

Ой полюбила мати.
Ой вона ж мені та й обіщала
Ой два рушнички дати.

Ой два рушнички дати.
Ой шо два дати ой, та шо два дати,
Ой на третьому стати.

Ой на третьому стати,
Ой та четвертим ой, та вишиваним
Ой рученьки зв'язати".

Гиля, гиля, сірі гуси,
Гиля гиля, на ставок,
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, на часок.
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, на часок.

Гиля, гиля, сірі гуси,
Гиля, гиля, в суточки,
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, шуточки.
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, шуточки.

Гиля, гиля, сіри гуси,
Гиля, гиля, на Дунай,
Завʼязала світ головці,
Тепер сиди та й думай.
Завʼязала світ головці,
Тепер сиди та й думай.

Гиля, гиля, сірі гуси,
Гиля, гиля, в лободу,
Завʼязала світ головці,
Більш до тебе не прийду.
Завʼязала світ головці,
Більш до тебе не прийду.

Годіка через чотири
Мать придане собрала,
За помєщіка старого
Дочку замуж оддала.
За помєщіка старого
Дочку замуж оддала.

Я помещіка старого,
Я й до гроба не люблю,
А к мальчішкє, к молодому,
Я й сама к нєму пойду.
А к мальчішкє, к молодому,
Я й сама к нєму пойду.

Чогось мені тяжко-важко
Мабуть скоро я помру, ей,
Ой підіть же, приведіте,
Кого вірно я люблю.

Кого ж вірно я люблю, ей,
Люблю молодого парня, ех і,
Шо кудрява голова.

Шо й кудрява голова, ей,
Шо кудрява-кучерява, ех і,
В його кудрі в три ряда.

В його кудрі у три ряда, ей,
Розчешу я свої кудрі, ех і,
До дівчини я піду.

До дівчини я піду, ей,
Пошов би я до дівчини, ех і,
Так не знаю де живе.

Так не знаю де живе, ей,
Попрошу я товариша, ех і,
Нехай мене одведе.

Нехай мене й одведе, ей,
А товариш краще й мене, ех і,
Він дівчину одіб’є.

Прощай город, а ше й наша деревня,
Ой, а й з крутими горами. (двічі)

Ой з крутими горами.
Пропала я же, ой дівка молодая
Ой, а й з чорними бровами. (двічі)

Ой з чорними бровами.
Брови же чорні, а й а глазоньки карі,
Ой, а й пропала я з вами. (двічі)

Ой пропала я з вами.
Ой чого я ой із вами пропала,
Ой, а й шо худая слава. (двічі)

Ой шо худая слава,
Ой хорош вой да парень нежонатий,
Ой сукин син проклятий.

Ой сукин син проклятий.
Побив дівку, та ой да й побив красну
Ой, а й дурак понапрасну. (двічі)

Ой дурак понапрасну.
Стидно дівці, та вой да стидно красній
Ой, а й за ворота вийти. (двічі)

Ой за ворота вийти.
Як вийду я же та вой да за ворота,
Ой, а й луги та болота. (двічі)

Ой луги та болота.
Як вийду я же та вой да за новії
Ой, а й сади зеленії. (двічі)

(Саді зеленії,
А в тім саду вой да зеленому
Ой комиш-травка в'ється.

Ой комиш-травка в'ється,
А із мене же, ой дівки молодої,
Ой сукин син сміється.

Ой сукин син сміється,
Смійся, смійся, а вой да сукин сину,
Ой за сміх тобі буде.

Ой за сміх тобі буде,
Сім год трясця труситиме,
Ой а смерті не буде.)

Ой дівчино незамужня,
Не лягай з козаком спати, бо й не можна. (двічі)

Бо козаки чужі люди,
Не одную дівчиноньку з ума звели. (двічі)

Ой звів з ума, сів на коня,
Зоставайся, дівчинонько, тепер сама. (двічі)

Ой не сама я зостаюся,
Єсть у мене кущ калини, розцвілася. (двічі)

Ой розцвілася, присов'яла,
До чого я в тебе, мамінька, догуляла? (двічі)

(Як гуляла та й казала,
З молоденьким козаченьком спать лягала.)

Ох та ідут воли в чисте поле, та й а овечки з по(ля).

Ех, й а овечки з поля, ох і же,
Та й заплакала же дівчинонька та й край козака сто(я).

Ой край козака же стоя, ех і,
Та й ти козаче, сизий орле, та й хто ж мене ой приго(рне).

Ой хто ж мене пригорне, ех і,
Та й пригортайся же дівчинонько та й к другому тако(му).

Ей к другому такому, ех і,
Та й не кажи ти тиї правди, та й що мені ой само(му).

Ой що мені самому, ех і,
Та як мені не казати, та як буде ой пита(ти).

Ой як буде питати, ех і,
Та як пригорне, поцелує, та треба розказа(ти).

Ой треба же розказати, ех і,
Та попід мостом травка росте, та й стелиться ли(стом).

Та й ой стелиться листом, ох і,
Ой викликає парень дєвку та й не голосом, сви(стом).

Ой не голосом, свистом, ех і,
Та й вийди же, вийди, дівчинонько, та й з возрубленої ха(ти).

Та й з возрублєной хати, ех і,
Та порадь мене, дівчинонько, та як рідная мати.

Ой як рідная мати, ох і,
Та ой чи (жениться та ой тебе.....???)

Ой ти дубе кучерявий, лист на тобі рясен.

Лист на тобі рясен,
Ой ти парень харош, бравий. словами прекрасен.

Словами прекрасен,
Слова твоої ласкавії, а проклята думка.

А проклята думка,
Була ж би я полетіла, як сизая голубка.

Як сиза голубка,
Гула-гула голубонька, полетіла в поле.

Ой ходить дівка понад морем, синє море грає,
Ой хоче дівка ж втопитися, море не приймає. (двічі)

Ой прийми, море, прийми, синє, ще й сира й земля,
А вже же мені надоєла жизнь моя гірка. (двічі)

Ой часто мати говорила, часто й повторяла,
"Ой не влюбляйся в городського, бо доля пропала." (двічі)

Ой не слухала отця, неньки, робила що знала,
Ой через того чорнявого в больницю попала. (двічі)

А у больниці дві сестриці, в обох карі глазки,
Ох одна пише рецептики, друга перев’язки. (двічі)

(Доктор ходить по кімнаті, у кармані руки,
За що дівка, за що красна терпить таку муку?

Доктор ходить по кімнаті, одів рукавиці,
За що дівка, за що красна лежить у больниці?)