Цифровий архів фольклору

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)

– Сестро, моя сестро, сестро-українка,
Чи привикла, моя сестро, на чужбіні жити? (двічі)

–Хоч я й не привикла, треба привикати.
Дала мати гірку долю, треба горювати. (двічі)

Мати, моя мати, де ж тебе узяти?
Чи на тебе, моя мати, маляра найняти? (двічі)

Маляра найняла, матір змалювала,
Поставила на покуті та й плакати стала. (двічі)

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)

Калина-малина ні сладка, ні горка,
Ой там заплакала козацькая жонка. (двічі)

А вона заплакала, горко заридала,
Любила, кохала - в армію оддала. (двічі)

А в армію оддала під город Варшаву,
Під город Варшаву, де б'ють барабани. (двічі)

А де б'ють барабани, громко вибивають,
Молоді реб'ята призов призивають. (двічі)

А за багатим сином отець, мати плаче,
А за сиротою чорний ворон кряче. (двічі)

За багатим сином брати та сестриці,
А за сиротою дівки-жалібниці. (двічі)

Та й а за сиротою – дівки-жалібниці,
Пойдьом захищати совєцькі границі. (двічі)

Не шуми ж ти, луже, осокою дуже,
Не завдавай жалю, що я в чужім краю.

Не завдавай жалю, шо я в чужім краю,
На чужій країні, як на пожарині.

На чужій країні, як на п[у]ожарині,
Ніхто й не пригорне при лихій годині.

Ніхто й не пригорне при лихій годині,
Не пригорне батько, не пригорне мати.

Не пригорне батько, не пригорне мати,
Тільки той пригорне, що думає брати.

Тільки той пригорне, шо думає брати,
Налетіли гуси з далекого краю.

Недобрая годинонька була, як матуся свого сина й била,
Й а син неньці ой покорився, ой у ніженьки ой уклонився,
"За що ж мене, ой моя мати, би(ла)?"

"Як будеш ти мене, мати, бити, та й піду я на чужину жити,
А й піду я на чужину, ой там я же молод та й не загину,
А я ж молод, ой парень не жона(тий)."

"Ой вернися, мій сину, вернися, та в голубий жупан одягнися,
А й нехай я подивлюся, ой слізоньками ой умиюся,
Чи є кращий ой козак на Вкраї(ні)?"

Виходила всі тьомні лужечки, витоптала круті бережечки,
Та й не найшла ой сина свого, ой тільки найшла ой слідок його,
Де дитина ой рідна походи(ла).

"Ой зорву я кленовий листочок, та й накрию синовой слідочок,
Що б і пташки ой не літали, ой щоб зозулі та й не кували,
Синового ой сліду ж не топта(ли)."

Ненько моя, вишня, чи я в тебе лишня?
Що ти мене туди дала, де я неприви(шня).

Не дай Боже, моя ненько, в строку я пролежу,
Дасте моїм подруженькам проносить оде(жу).

Та лучче я, доню моя, по тину розкину,
Тяжко, важко дивитися на чужу дити(ну).

О матінко-вишня, чи я в тебе лишня?
Що віддала в чужі краї, де я неприви(чна).

Ой матінко-зірко, як у строці гірко,
Куда хилять, то й хилюся, бо я всіх бою(ся).

Бо я всіх боюся,
Як піду я в чисте поле, то й не ворон кря(че).

То й не ворон кряче,
А то ж моя рідна ненька та й за мною пла(че).

Та й за мною плаче,
Як піду я понад лісом, щось у лісі ту(же).

Щось у лісі туже,
Ой то ж моя рідна ненька робити не зду(жа).

Робити не здужа,
Ой хіба ж ти, моя ненько, води не носи(ла)?

Води не носила,
Чом ти мене маленькою та й не притопи(ла)?

Та й не притопила,
Ой хіба ж ти, моя ненько, грядок не копа(ла)?

Грядок не копала,
Чо ж ти мене маленькою та й не прикопала?

Та й не прикопала,
Як піду я понад яром та й гляну в прова(лля).

Та й гляну в провалля,
Чужим діткам життя гарне, а мені горюва(ння).

Ой давно-давно я в батька була,
Вже ж та стежечка та й терном заросла.

Ой терном, глодом, ще й шипшиною,
Я в батька була же ще й дівчиною.

Я в батька була, як рожа цвіла,
Свекруха стала, як рожа в'яла.

Ой лечу, лечу через Гадячу,
Десь сяду - впаду же, в батенька в саду.

Ой давно, давно я в батька була,
А вже ж тая стежечка терном заросла. (двічі)

Ой не так же терном, як терницею,
Ти зробися орлом, я орлицею. (двічі)

Ти зробися орлом, я орлицею,
Полетімо, сядемо над криницею. (двічі)

Полетимо, сядемо, станемо кувать,
Чи не прийде мати рано води брать. (двічі)

Вийшла, вийшла мати найраньше за всіх,
Набрала відерце повніше за всіх. (двічі)

Увійшла у хату невісток будить:
"Невістки, невістки, слухайте мене. (двічі)

Невістки, невістки, слухайте мене,
Щось у нас за пташка в садочку кує. (двічі)

А то ж і не пташка, то ж моя дочка
Без долі вродилася, без щастя зросла. (двічі)

Без долі вродилася, без щастя зросла,
На свою родіну помирать прийшла". (двічі)

Ой журавко, журавко, (двічі)
Чого кричиш щоранку?

Ой як мені не кричать,(двічі)
Як високо вилітать?

Ой високо, високо (двічі)
Клєн-дерево й од води.

Ой далеко, далеко (двічі)
Отець, ненька од мене.

Ой хоть вони далеко, (двічі)
Так згадають легенько.

Тоді вони згадають, (двічі)
Як обідать сідають.

Тоді мене спом'януть, (двічі)
Як ложечки розкладуть.

Одна лишня ложечка: (двічі)
"Ой десь наша дочечка.

Ой десь наше дитятко (двічі)
Як на морі утятко".

Утя плава та й кряче, (двічі)
Дитя служе та й плаче.

Утя плава по морю, (двічі)
Дитя служе по горю.

Не дай Боже заболіть (двічі)
Та й нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать (двічі)
Та й нікому поховать.

Ой журавко, журавко,
Ой журавко, журавко,
Чого кричиш та й щоранку?

Ой як мені не кричать,
Ой як мені не кричать,
Як високо та й вилітать?

Ой високо, високо,
Ой високо, та й високо,
Клен-дерево та й од води.

Клен-дерево од води,
Як листячко ой опаде,
За водою та й попливе.

Тоді ненька згадає,
Тоді ненька згадає,
Як обідать та й сідає.

Одна лишня ложечка,
Одна лишня та й ложечка,
Та й десь моя та й донечка.

Одбилася од роду,
Одбилася од роду,
Як той камінь у воду.

Упав камінь та й лежить,
Упав камінь та й лежить,
На чужбині гірко жить.

Ой журавко, журавко,
Ой журавко, журавко,
Чого крячиш щоранку?

Ой як мені не кричать,
Ой як мені не кричать,
Як високо вилітать?

(Ой високо, високо,
Клен-дерево широко.

В клен-дерева листя є,
Десь у мене мати є.

Десь у мене мати є,
Вона ж мене згадує.

Вона мене згадує, (двічі)
Як вечерять сідає.

Як вечерять сідає,
Та й ложечки щитає.

Одна лишня ложечка є,
Десь у мене дитя є.

Десь у мене дитя є.
На чужині страдає.

Одбилося од роду,
Як той камінь у воду.

Не дай Боже заболіть,
Та нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать,
Та нікому поховать.)

Т

Ой забілєли снєжки
Та й забілєли бєлі же
Ой по крутой горі.

Ой по крутой горі ой,
Та заболєло тєло же ой козацькеє бєло же
Ой в чужой стороні.

Ой в чужой стороні ой,
Та ніхто не заплаче, ой по козацьком тєлу же,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат ні сестра ой,
Та хіба ой заплаче, ой ще запечалиться же
Ой товариш його.

Ой товарищ його ой,
"Та товаришу вірний, ой ти братіку рідний же,
Ой скоро я умру.

Ой скоро я умру ой,
Та зроби ж мені, брате, ой вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева труну".

Ой з клен-древа труну ой,
"Та ой де ж тобі, брате, та вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева взять?".

Ой з клен-древа взять ой,
Та ой будеш ти брате, та вірний товаришу же,
Ой в сосновій лежать.

Ой в сосновій лежать.
Та сосновая трунка, ой глибокая ямка же
Ой під рокитою.

Ой під рокитою, ой,
Ой рокита висока, ой на листя широка же
Ой похилилася.

Ой похилилася, ой,
Та молода дівчина ой по козацьком тєлу же
Ой зажурилася".

Ой летів орел та через море,
Та й подай мо…, ой подай море пити.

Ой подай море же пити, ой,
Ой горе ж тому коза…, ой козакові
Та й на чужби…, а й на чужбині жити.

Ой на чужбині жити, ой,
Та й ішов козак доро…, та й дорогою
Та й ой сів на, ой-ой сів на могилі.

Та ой сів на могилі, ой,
Та й сидячи на, ой на могилі
Ой сорочку, ой сорочку латає.

Ой сорочку й латає, ой,
Ой прийшла к йому дівчи…, ой дівчинонька
Та й стиха й про…, ой стиха же промовляє.

Та стиха промовляє, ой:
«Ой скажи, скажи коза…, ой козаченько
Та що сього…, ой що сьогодні за день?

Ой що сьогодні за день, ой?».
«Ой а сьогодні субо…, ой суботонька
Ой а завтра, ой а завтра неділя.

Ой а завтра неділя, ой!».
«Ой чого ж в тебе коза…, ой козаченько
Та й сорочка, та й сорочка не біла?.

Та й сорочка не біла, ой?".
«Ой не біла та й не біла, та не буде біла,
Мати стара, сестра мала, дівчина далеко.»

Ой матінко-вишня, чи я у вас лишня?
Шо ви мене туди дали, де я й неприви(шня).

Ой матінко-пава, тепер я пропала,
Шо ви мене туди дали, де я й не бува(ла).

Ой матінко моя, тепер я й не твоя,
Хіба тоді твоя буду, як строку й добу(ду).

Ой вийду я на гору та й крикну додому,
Вари, мати, вечеряти та й на мою долю.

Варила, варила, небагато, трошки,
Нема тобі, моя доню, ні миски, ні ло(жки).

Що миска розбилась, ложка розлупилась,
Така вже ти, моя доню, нещасна вроди(лась).

(Матінко моя, де ти долю діла?
Чи в морі втопила, чи в полі згубила?

Як у полі загубила, то піду шукати,
Як у морі затопила, буду й горювати,

Матінко моя, нащо ти вродила?
Як уродила, чом ти не втопила?

Чо у морі б утопила, камнем придушила,
Що б я й не зринала, долі нешукала)

Ой матінко-зірко, як у строку гірко,
Куди хилять, то й хилюся, бо я всих бою(ся). (двічі)

Ой матінко-пава, тепер я пропала,
Що ти мене туди дала, де я не бува(ла).

Ой матінко моя, тепер я не твоя,
Хіба ж тоді твоя буду, як строку добу(ду) .(двічі)

Ой вийду на гору та й гукну додому,
Вари, мати, вечеряти та й на мою до(лю).(двічі)

Варила, варила, небагато трошки,
Нема ж тобі, моя доню, ні миски, ні ло(жки). (двічі)

Ой матінко-зоре, яке мені горе,
Не доїсти, не допити, ні сісти спочи(ти). (двічі)

Ой на Вкраїні висока могила,
Ой на могилі червона калина. (двічі)

На могилі червона калина,
Ой на калині чорний ворон кряче. (двічі)

На калині чорний ворон кряче,
Ой на чужбині сиротина плаче: (двічі)

"Я й недавно сиротою стала,
Ой багато горенька й узнала. (двічі)

Ой казали мені вражі люде:
"Вийди заміж - добре тобі буде". (двічі)

А я людську воленьку ввольнила,
Вийшла заміж, головку втопила. (двічі)

Ой, утопила в глибоку криницю,
Вийшла заміж за горьку п'яницю. (двічі)

Шо п’яниця все п'є та гуляє,
А прийде додому - як не б'є, то лає. (двічі)

Сам лягає у кроваті спати,
Мене заставляє голубів ганяти. (двічі)

Ой не літайте, голуби, по хаті,
Та й не розбудіте милого з кроваті. (двічі)

А я знаю, коли розбудити,
Ой як стане сонечко сходити. (двічі)

Уставай, Ваня, моє милування,
Вже готове для тебе вмивання. (двічі)

Шо вода в тазочку та ще й у садочку,
Рушничок біленький висить на кілочку. (двічі)

Стоять тобі вареники в маслі.
Стоїть тобі горілочка в пляшці. (двічі)

А єсть тобі білі паляниці,
Задля тебе, горкого п'яниці. (двічі)

Став Ваня з кроваті вставати,
Стала його мила в вікно вилітати. (двічі)

"Ой чого ж ти, мила, в вікно вилітаєш,
Хіба ж ти моїх жартів не приймаєш?" (двічі)

"Ой як би ж я та жарти приймала,
То вже б давно в могилі лежала". (двічі)

Ой на горі гречка (двічі)
Ой біло процвіта(є).

Ой біло процвітає (двічі)
А все просить-блага(є):

"Ой оддай мене, ненько, (двічі)
А в чужу дереве(ньку).

А в чужу деревеньку, (двічі)
А в велику сіме(йку).

Ой де високі хати, (двічі)
Ой де люди бага(ті).

Ой туди б я летіла, (двічі)
Ой де багато ді(ла).

Ділечко б робила, (двічі)
Ой свекрусі годи(ла).

Ой свекрусі годила. (двічі)
Часто в гості б ходи(ла)".

А вже місяць проходить, (двічі)
Дочка в гості не хо(дить).

А другий наступає, (двічі)
Дочки в гості нема(є).

"Ой запрягай, сину, (двічі)
Ой сивую коби(лу).

Та поїдем, сину, (двічі)
До дочки у го(сті).

Ой доїзжають до двору, (двічі)
Зять по двору хо(дить).

Зять по двору ходить, (двічі)
Ой сірі гуси го(нить).

Ой сірі гуси гонить, (двічі)
Ой білі ручки ло(мить).

"Ой зятю ж мій, зятю, (двічі)
А де ж моя дити(на).

А моя ж дитина, (двічі)
А твоя дружи(на)?"

"А що твоя дитина, (двічі)
А моя дружи(на).

Ой лежить в кімнаті (двічі)
На новій крова(ті).

А вже п'ята неділя, (двічі)
Як пила та ї(ла).

А третяя нічка, (двічі)
Не згасає сві(чка)".

Ой на калині чорний ворон кряче.
Ой та на чужині сиротина плаче. (двічі)

–Та я недавно сиротою стала.
Ой уже багато горенька й узнала. (двічі)

Нараяли сиротині люди:
–Ой вийди ж ти заміж - краще тобі буде. (двічі)

(далі текст, як в сусідній Матяшівці)

Ой орьол, ти й орьол, сизокрилий орьол,
Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой? (двічі)

Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой,
Ой чи бачив ой ту дівчину, котра журиться за мной? (двічі)

Котра журиться, ще й печалиться,
І за мною, серденям, побивається. (двічі)

В мене батько, як цвіт, зав'язав мені мені світ,
А матуся, як зоря, та й рано заміж оддала. (двічі).

Рано заміж оддала,
У великую сім'ю та й у чужую сторону. (двічі)

(А велика сім'я вся вечерять сіда,
А мене молоду посилають по воду.

А я по воду йшла, усміхалася,
А з водою ішла, прислухалася.)

Щось у хаті гомонить, мати сину говорить:
"Чом горілочки не п'єш, чом ти жіночки не б'єш?" (двічі)

(Як горілочки пить, то головка болить.
Нащо жіночку бить? вона вміє все робить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить.)

Ой орьол, ти й орьол, ти товариш мой родной,
Ти літаєш високо, ой ти биваєш далєко.

Ти літаєш високо, ти буваєш далєко,
Чи не був ти й орьол, над моєю стороной?

Чи не був ти й орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя діточка за мной?

Чи не журиться моя діточка за мной,
Вона журиться ще й печалиться.

Вона журиться ще й печалиться,
За тобою, козаком, побивається.