Ой давно, давно я в батька була
| Назва | Ой давно, давно я в батька була |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Нещаслива доля, Родинне життя, Чужина |
| Дата запису | 1 серп. 1990 р. |
| Місце запису | смт Гоголеве, хутір Марченки, Великобагачанський район , Полтавська обл., Україна, Полтавщина |
| Виконавці | Вільхова Ірина Гаврилівна (1919), Луценко Наталія Володимирівна (1922), Шапран Марія Гаврилівна (1918), Шапран Михайло Гаврилович (1925) |
| Збирачi | Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський |
| Транскрипція | Галина Лук'янець |
Слухати аудіо
Ой давно-давно я в батька була,
Вже ж та стежечка та й терном заросла.
Ой терном, глодом, ще й шипшиною,
Я в батька була же ще й дівчиною.
Я в батька була, як рожа цвіла,
Свекруха стала, як рожа в'яла.
Ой лечу, лечу через Гадячу,
Десь сяду - впаду же, в батенька в саду.
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Тече річечка невеличечка | Пісні з особистого та родинного життя | сел. Печеніги, Чугуївський район | 04:55 |
Тече річечка невеличечка, схочу перескочу, Як віддавала, наказувала, в гостях не бувати, Терпіла я рік, терпіла другий, третій не стерпіла, Полетіла, землю кропила дрібними сльозами, Прилетіла в сад та й стала кувать про свою чужбину, Сидіть матінька край віконечка, рушник вишиває, Дозволь, матінка, дозволь, рідная, цю зозулю вбити, Не позволю я, синочку ти мій, цю зозулю вбити, Прилетіла раз, прилетіла два, сіла на віконце, | ||
| Як приїхав братік | Пісні з особистого та родинного життя | смт Гоголеве, хутір Марченки, Великобагачанський район | 02:32 |
Як приїхав братік ой до сестриці в гості же, Ой стій же ти, коню, ой не тупай ногою же, Сестро ж, моя сестро, ой перепіличенько же, (Постаріла, брате, все думки та гадки, Синів не женила, дочок не давала, | ||
| Ой гаю, мій гаю | Пісні з особистого та родинного життя | с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район | 03:02 |
Ой гаю, мій гаю, густий – не прогляну, Та шо вітер не віє, гілля й не колише, Шо він пише, пише, часто й одсилає: «Хоч я й не привикла, треба привикати, |