Цифровий архів фольклору

Ой на горі гречка (двічі)
Ой біло процвіта(є).

Ой біло процвітає (двічі)
А все просить-блага(є):

"Ой оддай мене, ненько, (двічі)
А в чужу дереве(ньку).

А в чужу деревеньку, (двічі)
А в велику сіме(йку).

Ой де високі хати, (двічі)
Ой де люди бага(ті).

Ой туди б я летіла, (двічі)
Ой де багато ді(ла).

Ділечко б робила, (двічі)
Ой свекрусі годи(ла).

Ой свекрусі годила. (двічі)
Часто в гості б ходи(ла)".

А вже місяць проходить, (двічі)
Дочка в гості не хо(дить).

А другий наступає, (двічі)
Дочки в гості нема(є).

"Ой запрягай, сину, (двічі)
Ой сивую коби(лу).

Та поїдем, сину, (двічі)
До дочки у го(сті).

Ой доїзжають до двору, (двічі)
Зять по двору хо(дить).

Зять по двору ходить, (двічі)
Ой сірі гуси го(нить).

Ой сірі гуси гонить, (двічі)
Ой білі ручки ло(мить).

"Ой зятю ж мій, зятю, (двічі)
А де ж моя дити(на).

А моя ж дитина, (двічі)
А твоя дружи(на)?"

"А що твоя дитина, (двічі)
А моя дружи(на).

Ой лежить в кімнаті (двічі)
На новій крова(ті).

А вже п'ята неділя, (двічі)
Як пила та ї(ла).

А третяя нічка, (двічі)
Не згасає сві(чка)".

Ой дивнеє нарождення,
Дивна новина,
Шо породила Діва Марія
Божого сина,
Шо породила Діва Марія
Божого сина.

Ой породила та й положила,
В яслах на стайні,
Шоб не дізнались ні жидовини
Божої тайни,
Шоб не дізнались ні жидовини
Божої тайни.

Ой а шоб тільки та й три анголи,
З небес летючи,
Темної ночі при ясній зорі
Христа славлючи,
Темної ночі при ясній зорі
Христа славлючи.

Шоб архангела та й Гавриїла
Речі й пойняли,
Шоб по Рожеству та й Христовому,
Сади зацвіли.
Шоб по Рожеству та й Христовому,
Сади зацвіли.

Ой сади цвітуть, ой сади цвітуть,
Ше й різні квіти,
Возрадувався весь мир хрещений,
Ше й малі діти,
Возрадувався весь мир хрещений,
Ше й малі діти.

Ой у городі у Вифлиємі
Це диво стало -
Малеє дитя нарожденнеє
Мир осіяло,
Малеє дитя нарожденнеє
Мир осіяло.

Ой кланяйтеся ой ви, людіє,
Цареві Богу,
Та й прихождайте, поклін воздайте,
Його престолу,
Та й прихождайте, поклін воздайте,
Його престолу.

Ой забілєли снєжки
Та й забілєли бєлі же
Ой по крутой горі.

Ой по крутой горі ой,
Та заболєло тєло же ой козацькеє бєло же
Ой в чужой стороні.

Ой в чужой стороні ой,
Та ніхто не заплаче, ой по козацьком тєлу же,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат ні сестра ой,
Та хіба ой заплаче, ой ще запечалиться же
Ой товариш його.

Ой товарищ його ой,
"Та товаришу вірний, ой ти братіку рідний же,
Ой скоро я умру.

Ой скоро я умру ой,
Та зроби ж мені, брате, ой вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева труну".

Ой з клен-древа труну ой,
"Та ой де ж тобі, брате, та вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева взять?".

Ой з клен-древа взять ой,
Та ой будеш ти брате, та вірний товаришу же,
Ой в сосновій лежать.

Ой в сосновій лежать.
Та сосновая трунка, ой глибокая ямка же
Ой під рокитою.

Ой під рокитою, ой,
Ой рокита висока, ой на листя широка же
Ой похилилася.

Ой похилилася, ой,
Та молода дівчина ой по козацьком тєлу же
Ой зажурилася".

Ой ти Петре, Петре, та ще й ти, Йване!
Половина літа мина(є).

А вже петрівочка тай мала нічка,
Не виспалася наша діво(чка).

До череди гнала, та й задрімала,
На пенечки же ножки позбива(ла).

На пенечки ножки та й позбивала,
На терночки очки повирва(ла).

Ой, льон, рубай льон,
Рубай дерево зельон,
Ой, Уляна, рубай льона,
Рубай дерево зельоне,
Сирота!

На Петра хліб пекла,
На Івана вибирала.
Купала стриба(ла)!

Ходить кониченько понад гречкою,
За ним козаченько же з уздечко(ю).

Ой, постой же, коню, я осідлаю,
Поїду дівчину же одвіда(ю).

Ой, чи вона жива та чи здорова,
Молода дівчина чорнобро(ва)?

Що й у пана Йвана та й на його дворі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та й на його дворі та й за його столом,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Там сидів Господь, святий Петро,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Що він вечеряє щуку та рибу,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Щуку та рибу та що й а треба?
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

У пана Йвана та й на його дворі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та й на його дворі та за його столом,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Що й у пана Йвана та на його дворі,
Та й на його дворі та за його столом,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та й на його дворі стояла берьоза,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

А на тій берьозі золотая кора,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Де взялися пташки, корку й обклювали,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

А дівка Меланка корку позбирала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та й понесла корку до золотаренка,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Ой, золотаренко, зроби мені перстінь,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

А з остатку – золотую чарку,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

А з послідку – золоту тарілку,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Як посію рожу та над водою,
Чи не піде дощик стороно(ю).

Стороною дощик, та й стороною,
Та на мою же рожу же червону(ю).

Та й на мою рожу а червоную,
Та й на мою же м’яту кучеряву(ю).

Та й на мою м’яту кучерявую
Та й на мою косу русяву(ю).

Шо у мене коса та й до пояса,
Шо в мене кіснички же по череви(чки).

Як піду я до батенька попрошуся,
Чи не пустить мене батько погулять?
Я сам, доню, не піду, і тебе не пущу,
Через село вода ллється,
А на морі хвиля в’ється,
А в долині роса впала,
Там дівчата б’ють Купала на Йван!

Купався Йван, довелося й нам,
Купався Мусій, довелося й усім,
Купала на Йван!

Купалочка, де твоя дочка,
Сидить у садочку, вишива сорочку,
Тонкою біллю на Святу неділю,
Купала на Йван!

Жила вдова на роздолі, (двічі)
Та не мала же щастя та й до(лі).

Тіки мала одну дочку, (двічі)
Та й купала же й у медо(чку).

Та й купала, поливала, (двічі)
Щастя й долі же не вгада(ла).

Щастя-долі не вгадала, (двічі)
За п'яницю же заміж да(ла).

Шо п'яниця п'є-гуляє, (двічі)
Йде до дому, жінку ла(є):

«Іди, жінко, хоч топися, (двічі)
Бо ти мені же не годи(шся)!».

Пішла жінка до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Прийми мене же, хазяє(чку)!»

На камені ноги мила, (двічі)
А з каменя же хвиля зби(ла).

А з каменя хвиля збила, (двічі)
Щука-риба ухопи(ла).

«Ой ви, щуки, їжте руки, (двічі)
А ви, раки, розтерза(йте).

А ви, раки, розтерзайте, (двічі)
А личенько не займа(йте).

Нехай личко умиється, (двічі)
Прийде милий подиви(ться)».

Прийшов милий до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Верни мою же хазяє(чку).

Бо четверо діток маю, (двічі)
Ще й до печі же припада(ю).

А п'ятоє в повиточку, (двічі)
Заклопоче голово(чку)».

Нехай плаче, розпов'ється, (двічі)
Бо вже неньки не дожде(ться).

Летить галка через балку та й летючи кряче,
Молодая дівчинонька ходить гаєм плаче. (двічі)

Не пускає її мати рано до криниці,
Ні жита жать, ні льону брать, ні на вечорниці. (двічі)

Раз у вечері пізненько, як мати заснула,
Вийшла слухать соловейка, мов з роду й не чула. (двічі)

Як слухала соловейка, дивилася в воду,
Тяжко, тяжко, мамо… важко, важко, мамо… нащо дала вроду? (двічі)

Усе дала, усе дала, долі дать - не дала,
Дала, дала личко, дала, дала брови...

На возмор'ї ми стояли, на германськом бережку да
На возмор'ї ми стояли на германськом бережку.

А з возмор'я ми смотрелі як волнується волнується волна да
А з возмор'я ми смотрелі як волнується волнується волна.

Вдруг туман з моря поднявся, сильной (громний) дощичок пройшов да
Вдруг туман з моря поднявся, сильной (громний) дощичок пройшов.

А з-под етого тумана враг-германець подойшов да
А з-под етого тумана враг-германець подойшов.

Врьош ти, врьош ти, враг-германець, ми тебе живим возьмьом да
Врьош ти, врьош ти, враг-германець, ми тебе живим возьмьом.

Угостим свинцьовой пульой, на закуску - стальной штик да
Угостим свинцьовой пульой, на закуску - стальной штик.

Штик стальной чотирьохграний ше й з загостренним концом да
Штик стальной чотирьохграний ше й з загостренним концом.

Не щебечи, соловейку, на зорі раненько,
Не щебечи, малюсінький, під вікном близенько. (двічі)

Твоя пісня дуже гарна, ти гарно співаєш,
Ти щасливий, спарувався і гніздечко маєш. (двічі)

А я бідний, безталанний, без пари, без хати,
Не довелось мені в світі весело співати. (двічі)

Ти лети, співай тим людям, котрі веселяться,
Вони піснею твоєю будуть забавляться. (двічі)

Ой мати ж ти, мати, мати Василина,
Ой нашо ж ти рано сина оженила. (двічі)

Ой нашо ж ти рано сина оженила,
Ой на третій день невістку судила. (двічі)

Ой на третій день невістку судила,
Молодого сина в похід нарядила. (двічі)

Молодого сина в похід нарядила,
Нелюбу невістку стадо коней пасти. (двічі)

А невісточка ж пасе, пасе, завертає,
Та все теє стадо слізьми обливає. (двічі)

«Стадо ж моє стадо, стадо воронноє,
Життя моє горке та ще й молодоє. (двічі)

Ой пасіться ж, коні, коні вороннії,
Ой пройшли мої літа молодії. (двічі)

Ой їжте, коні, зеленую травку,
Ой пийте, коні, холодную воду. (двічі)

Ой пийте, коні, холодную воду,
Ой поки прийде мій милий з походу". (двічі)

А мій милий не довго барився,
На восьмий годочок назад воротився. (двічі)

На восьмий годочок назад воротився
Та й за свою милу зразу ухватився. (двічі)

«Годі ж тобі, мила, стадо коней пасти,
Та й ходім же, мила, до матері в гості». (двічі)

Що син до матері із гостинцями,
А мати до сина та із радощами. (двічі)

Сина ж посадила за тесовий стіл,
Нелюбо невістко, у порогах постій. (двічі)

Що синові налила та й зеленого вина,
Нелюбій невістці чемериці дала. (двічі)

А милий з милою вірненько любились,
Вони тим же ядом та й переділились. (двічі)

«Давай, мила, вип'ємо та й по чарочці,
Шоб нас поховали та й у парочці. (двічі)

Давай, мила, вип'ємо та й по рюмочці,
Шоб нас поховали в одній труночці». (двічі)

Що син умер у суботоньку,
Нелюба невістка у неділеньку. (двічі)

Сина ж поховали та й під церквою,
Нелюбу невістку під оградою. (двічі)

На синові посадили червону калину,
Нелюбій невістці суху тополину. (двічі)

А вєточка за вєточку зачіпається,
А мати за дітьми побивається: (двічі)

«Ой як би ж я знала та й не чарувала б,
Із своїми дітками віку б доживала». (двічі)

Ой орав мій миленький од льоду до льоду,
Та й виорав мій миленький облуг на квасо(лю).

Посадила квасоленьку та їду додому,
Заглянула у шиночок, а милий з кумо(ю).

Хіба ж тобі, кума моя, нема дома діла,
Шо ти з моїм чоловіком в шиночку засі(ла).

Приходжу я до дому, в мене в печі дрова,
Сюди-туди повернулась — вечеря гото(ва).

Насипала вечеряти, положила ложки,
Сама сіла вечеряти, поплакала тро(шки).

По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила!
Сіном притрусила, в ясла положила
Господнього Сина.
В ясла положила, сіном притрусила
Господнього Сина.

Діва Марія Бога просила:
"Щоб жи я Сина свого сповила!
Ти, Небесний Царю, пришли мені дари
Цього дому господарю!
Ти, Небесний Царю, пришли мені дари
Цього дому господарю!".

Осіяла звізда з неба до землі,
Прилетіли анголи Діві Марії,
Поють Божі пісні Господній невістці
Радості приносять.
Поють Божі пісні Господній невістці,
Радості приносять.

Вилетіли анголи з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії -
Три свічі воскові ще й ризи шолкові
Ісусові Христові.
Три свічі воскові ще й ризи шолкові
Ісусові Христові.

Шо Ярема та Хома були рідні браття, (двічі)
Та (й) забрали торбинки та пішли по шмаття. (двічі)

Шо Яремі дають торбу, а Хомі у морду, (двічі)
І полаялися, й почубарилися,
Ізійшлися докупочки та й порадилися:

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай зайців ловить!». (двічі)

Хома купив хорта, а Ярема - чорта, (двічі)
Шо у Хоми все біжить, а в Яреми все лежить. (двічі)

Знов полаялися й почубарилися, (двічі)
Ізійшлися докупочки та й порадилися: (двічі)

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай в церкві співать!». (двічі)

Де(сь) узявся паламар, ції церкви господар, (двічі)
Як ударить Хому в пузо, а Ярему в пику,
Наробили, дураки, повну церкву крику!

Знов полаялися й почубарилися, (двічі)
Ізійшлися докупочки та й порадилися: (двічі)

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай рибку ловить!». (двічі)

Хома купив човна, Ярема - весельце, (двічі)
Взяло Хому за живіт, Ярему за серце! (двічі)

Зеленая ой дібрівонька, (двічі)
У три ряди же та й посаже(на).

У три ряди ой посажена,
У три ряди же та й посажена,
Нам дорожка же та й указа(на).

На дорожкє ой явір стоїть,
На дорожкє же та явір стоїть,
Під явором та й козак ле(жить).

Под явором та й козак лежить, (двічі)
В правой ручкє же та й коня де(ржить).

А лівою ой воду бере,
А лівою же та й воду бере,
На серденько же ой полива(є).

На серденько ой поливає, (двічі)
До серденька ой промовля(є):

«Серце моє ой скорблящеє, (двічі)
Тіло моє ой трудяще(є).

Надумало ой помирати (двічі)
Та й нікому ой похова(ти).

Якби в мене ой батьки були, (двічі)
Вони б мене ой схорони(ли).

Якби в мене ой сестри були, (двічі)
Вони б мене та й обтужи(ли).

Якби в мене ой брати були, (двічі)
Вони б мене в могилу пусти(ли)».

Калина-малина ні сладка, ні горка,
Ой там заплакала козацькая жонка. (двічі)

А вона заплакала, горко заридала,
Любила, кохала - в армію оддала. (двічі)

А в армію оддала під город Варшаву,
Під город Варшаву, де б'ють барабани. (двічі)

А де б'ють барабани, громко вибивають,
Молоді реб'ята призов призивають. (двічі)

А за багатим сином отець, мати плаче,
А за сиротою чорний ворон кряче. (двічі)

За багатим сином брати та сестриці,
А за сиротою дівки-жалібниці. (двічі)

Та й а за сиротою – дівки-жалібниці,
Пойдьом захищати совєцькі границі. (двічі)

Ой з-за гори, з-за лимана
Та й синя хмара же наступає,
Ой нуме, братця же, та й наступає.

Ой синя хмара наступає же
Та дробен дощик накрапає,
Ой нуме, братця же, та й накрапає.

Ой дробен дощик накрапає же
Та синє море наповняє,
Ой нуме, братця же, та наповняє.

Ой синє море наповняє же,
А й наш карабель потопає,
Ой, нуме, братця же, тай потопає.

Ой наш корабель потопає же
Та матрос парус напинає,
Ой, нуме, братця же, та напинає.

Ой башти гнуться, шнури рвуться же,
А й у матроса сльози ллються,
Ой нуме, братця же, та й сльози ллються.

Ой нема гірш нікому, та як тій сиротині,
Та ніхто не пригорне та й при ли…, при лихій годи(ні). (двічі)

А не пригорне батько, та й не пригорне мати,
Та хіба той пригорне, а й шо ду…, шо думає взя(ти). (двічі)

Ой налетіли гуси та й з далекого краю,
А зколотили воду а в тихо…, в тихому Дуна(ю). (двічі)

А бодай же ви, гуси, та з пір'ячком пропали,
Та як ми любилися, а тепер, тепер переста(ли). (двічі)

А як ми любилися, та як голубів пара,
А тепер розійшлися, а як си…, як синяя хма(ра). (двічі)

А як ми любилися, та як зерно в горісі,
А тепер розійшлися, та як ту…, як туман по лі(сі). (двічі)