But there is nothing worse than that orphan

Та нема гірш нікому, як тій сиротині же,
Та ніхто не пригорне же та й при ли- , ой при лихій годи(ні).

Та й не пригорне батько, не пригорне мати,
Та й тільки той пригорне же, та й що ду-, ой що думає брат(и).

Ой налетіли гуси же з далекого краю же,
Та зболотили воду же та й на ти-, ой на тихом Дуна(ю).

Та й бодай же ті гуси же з пірʼячком пропали,
Та як ми вдвох любилися, а січас, а січас переста(ли).

Ой любились-кохалися та як зерно в горісі же,
А січас розійшлися, та й як ту-, ой як туман по лі(сі).

Ой любились-кохалися та й як голубів пара,
А січас розійшлися же, та й як чо-, ой як чорная хма(ра).

Та й нема гірш нікому, та як тій... як тій сироти(ні).(двічі)

Та й ніхто не пригорне при лихій... при лихій годи(ні). (двічі)

Та й не пригорне батько, та не при... не пригорне ма(ти). (двічі)

Та тіки та й пригорне та шо ду... шо думає взя(ти). (двічі)

Та й налетіли гуси та з дале... з далекого кра(ю). (двічі)

Та й зболотили воду та й на ти... на тихім Дуна(ї). (двічі)

Та й бодай же ви, гуси та з пір'ячком пропа(ли).(двічі)

Ой нема гірш нікому, та як тій сиротині,
Та ніхто не пригорне та й при ли…, при лихій годи(ні). (двічі)

А не пригорне батько, та не пригорне мати,
А хіба той пригорне, а й шо ду…, шо думає взя(ти). (двічі)

Ой налетіли гуси та й з далекого краю,
А зколотили воду а в тихо…, в тихому Дуна(ю). (двічі)

А бодай же ви, гуси, та з пір'ячком пропали,
Та як ми любилися, а тепер, тепер переста(ли). (двічі)

А як ми любилися, та як голубів пара,
А тепер розійшлися, а як си…, як синяя хма(ра). (двічі)

А як ми любилися, та як зерно в горісі,
А тепер розійшлися, та як ту…, як туман по лі(сі). (двічі)

Та й нема гірш нікому жи, та як тій…, як тій сироти(ні). (двічі)

Та й ніхто не пригорне жи, та й при ли..., при лихій годи(ні). (двічі)

Та й не пригорне жи батько жи, та й не при..., не пригорне ма(ти). (двічі)

Та й тільки той пригорне жи, та й що й ду..., що й думає жи бра(ти). (двічі)

Ой нема гірш нікому, та як тій сиротині,
Та ніхто не пригорне та й при ли…, при лихій годи(ні). (двічі)

А не пригорне батько, та й не пригорне мати,
Та хіба той пригорне, а й шо ду…, шо думає взя(ти). (двічі)

Ой налетіли гуси та й з далекого краю,
А зколотили воду а в тихо…, в тихому Дуна(ю). (двічі)

А бодай же ви, гуси, та з пір'ячком пропали,
Та як ми любилися, а тепер, тепер переста(ли). (двічі)

А як ми любилися, та як голубів пара,
А тепер розійшлися, а як си…, як синяя хма(ра). (двічі)

А як ми любилися, та як зерно в горісі,
А тепер розійшлися, та як ту…, як туман по лі(сі). (двічі)

Як затоплю в новій хаті сирими дровами,
Як затоплю в новій хаті сирими дровами.

Та й заллю я сирі дрова холодной водою,
Та й заллю я сирі дрова холодной водою.

А сам піду до дівчини, та й до молодої,
А сам піду до дівчини, та й до молодої.

«Здоров була, дівчинонько!», «Здоров, козаченьку!»,
«Здоров була, дівчинонько!», «Здоров, козаченьку!

Якшо ж мене вірно любиш, то вбий свою жінку,
Якшо ж мене вірно любиш, то вбий свою жінку!».

Як прийшов же він додому, став ножа точити,
Його жінка, як сива голубка, начала просити: (двічі).

«Чоловіче, чоловіче, дай добру годину,
А я сяду погодую малую (маленьку) дитину!» (двічі).

«Тоді ж будеш, моя мила, дитя годувати,
Як я піду до Дунаю ножа полоскати!» (двічі).

«Сосідоньки-голубоньки, дайте неньці знати,
Нехай ненька ізтихенька до мене прибуде!» (двічі)

Прийшла ненька ізтихенька, на порозі стала,
Прийшла ненька ізтихенька, на порозі стала.

«Ах ти доню, моя доню, що ти наробила?
Повну хату ще й кімнату крові напустила! (двічі)

Та й діточок гарнесеньких та й посиротила,
Та й діточок гарнесеньких та й посиротила!»

«Ой не я їх сиротила, сиротили люди,
А ще ж тая дівчинонька, що жонатих любить!» (двічі)

Циганочка гадала й качала,
Ой качала головой.

Нєщасная ти, дєва, й нещасна,
Ой нещасна ти растьош.

Поєдєш ти вєнчацца й у море,
Ой у море й упадьош.

Мой папєнька багатий, построє,
Ой построєт большой мост.

Мой папєнька багатий, построєть,
Ой построєт большой мост.

Ой гиля, гиля, ой сірі гусини, ой да й додому,
Ой скучно ж, грусно, ой лебедьонку самому.

Ой скучно ж, грусно, ой лебедьонку ж ой да й самому,
Ой на лебеді ой біле ж пір’я ой да й поросло.

Ой на лебеді ой біле пір’я ж ой да й поросло,
Ой то ж не пір’я, ой то ж дівочая й краса.

Ой то ж не пір’я, ой то ж дівочая ж да й краса,
Ой чего ж в Маші ой призаплакані глаза?

Ой чого ж в Маші ой призаплакані ж да й глаза,
Ой мабуть Маша ой мале дитя родила.

Ой мабут(і) Маша ой мале дитя ж ой да й родила,
Та й не скормила, та й не зпоїла, в Дунай однесла.

Ой а там(і) хлопці, ой риболовці ж рибу ловили,
Та й не спіймали ой щука-сома, спіймали лина.

Ой не спіймали ой щука-сома ж, спіймали линя,
Ой розгорнули, ой подивились, то ж мале дитя.

«Ой признавайтесь, ой ви, дівчата, чиє це дитя?
Ой признавайся, ой Катерина, купеческа доч.

Ой признавайся, ой Катерина ж, купеческа доч,
Ой вона ж … прогуляла всю тьомную ноч».