Oh, God, God, at such an hour

Ой горе, горе та з такою годиною,
Та й прокляла же мати ой малою дитино(ю). (двічі)

Ой чи прокляла, та чи така й вродилася,
Ой нема того дня, ой щоб я й не журила(ся). (двічі)

Нема того дня, та нема тії ночі,
ой боОй щоб не плакали ой мої карії очі. (двічі)

Ой горе, горе же з такою годиною,
Прокляла мати же та малою дитиной.

Та чи й прокляла, чи такая уродилась,
Нема того дня же, та шоб я й не журилась.

Нема того дня же, та нема тиї ноченьки,
Шоб не плакали жи та мої карі оченьки.

Ой у лісі на калині,
Ой колихала дівчинонька дві дитині (двічі)

Колихала, розмовляла,
Перед нею (ой) рута-м’ята присов’яла. (двічі)

Присов’яла, ще й присохла,
Чи я в тебе, (ой) ненько моя, переросла? (двічі)

Переросла, не доросла,
Не лягай спать (ой) з козаченьком, будеш вольна. (двічі)

Я лягала, лягать буду,
Надіюся, (ой) не боюся, за ним буду. (двічі)

Надіялась, не боялась,
Оженився рассукин син, я й зосталась. (двічі)

Колихала мати сина та й думала добрій буде,
Він удався ледащиця, ледащиця та п’яни(ця)..

Ледящиця та п’яниця, горілку п’є та неньку б’є,
Горілку п’є та неньку б’є, та й з дому прого(нить).

Іди, ненько, геть від мене, будут гостоньки у мене,
Будут гостоньки у мене, у жупанах та в капта(нах),
А ти, ненько, в сірячині, та в драненькій запащи(ні).

Пішла ненька хиляючи, та сльозами вмиваючи,
Побачила дочка,
Іди, ненько, до мене, будеш жити у мене,
Як буде буркун буркотати, будем обидві мовчати.
(Це чоловік як лаятиме).

Буде буркун буркутіти, будем обидві на пічі сидіти.
(Ага, так вона ше ж була в сина:
Буду тобі слугувати, малих дітей колихати.
Ой дай, синку, хоть кулешу, я дитинку поколишу,
Ой дай, синку, хоть галушок, буду спати без подушок.

Так він і цей прогнав.
Ну прогнав, каже: «Іди геть, ну, до дочки». А дочка ото вже як зістріла та й каже: «Будеш жити, нене, в мене».