Digital archive of folklore

Калина-малина ні сладка, ні горька,
Ой там заплакала армєйская жонка. (двічі)

Ой там заплакала, та ще й заридала,
Любила й кохала - в армію віддала. (двічі)

В армію віддала під город Варшаву,
Під город Варшаву, де бʼють барабани. (двічі)

Вони бʼють, бʼють, бʼють, та ше й вибивають,
Молодих реб'ятішок в солдат виряжають. (двічі)

За багатим сином батько й мати плаче,
А за сиротою чорний ворон кряче. (двічі)

За багатим сином лєнти-банти вʼються,
За бідного сина дрібні сльози ллються.(двічі)

Ой Боже, Боже з такою й годиною,
Прокляла мати малою й дитиною же,

Ой прокляла мати малою й дитино(ю).
Ой чи й прокляла, чи така вродилася,

Ой нема того дня, шо б я не журилася же,
Ой нема ж того дня, шо б я не журила(ся).

Нема того дня, та тієї минуточки,
Ой шоб я пожила жи хоч трошки й за шуточки,

Ой шоб я пожила ж хоч трошки й за шуточки.
(Ой нема того дня, шоб не плакали мої карі очі,
……)

Від поля до поля виросла тополя,
Та й скажи, дівчино, коли будеш моя? (двічі)

Пощитай, козаче, всі зорі на небі,
Як перещитаєш, вийду ж я за тебе. (двічі)

Ой як тяжко, важко ці зорі щитати,
А ще тяжче, важче ой любов забувати. (двічі)

Козак полем їде, під ним кінь басує,
Підійди, дівчино, з коня поцелую. (двічі)

( ...бачив таку любов мати,
Щоб вірну дівчину з коня цілувати?)

Ой ні хмариться, ні годиниться,
Рубай дерево, куда хилиться.

Рубай дерево же, куда хилиться,
Віддай доченьку, й куда прийдеться.

Хоч за старого, хоч за малого,
За козаченька же ой розудалого.

За старим жити – тіло сушити,
За молодчиком – розкошувати.

(...тілько не до любови,
Не до любови, не до розмови,

Та ні снопа звʼязать, ні слова сказать.

Та як сніп звʼяже – він розвʼяжеться,
А як слово скаже – помиляється.)

Ой у лісі на калині,
Ой колихала дівчинонька дві дитині (двічі)

Колихала, розмовляла,
Перед нею (ой) рута-м’ята присов’яла. (двічі)

Присов’яла, ще й присохла,
Чи я в тебе, (ой) ненько моя, переросла? (двічі)

Переросла, не доросла,
Не лягай спать (ой) з козаченьком, будеш вольна. (двічі)

Я лягала, лягать буду,
Надіюся, (ой) не боюся, за ним буду. (двічі)

Надіялась, не боялась,
Оженився рассукин син, я й зосталась. (двічі)

Над нашою слободою
Та росте жито з лободою.

Та росте жито з лободою
Та пшениченька з осокою.

А пшениченька з осокою
Та їхав козак дорогою.

Та їхав козак дорогою жи
Та Вкраїною широкою.

Та країною широкою жи
Та долиною далекою.

Та їхав коник долиною
Та й долиною широкою.

Та під ним коник зноровився
Та й до дівчини запізнився.

Та до дівчини, до душечки
Та й на пухові подушечки.

Та до дівчини Катерини,
Та на білиї перини.

Ой колись була та й розкіш-воля,
А тепер стала та й неволенька.

А тепер стала та й неволенька,
Та й берут брата та й у солдати.

Та й берут брата та й у солдати,
А за ним плаче та й отець і мати.

А за ним плаче отець і мати,
І отець, і мати, та й дві сестриці.

Дві сестриці-жалібниці,
Ой братіку й наш, та й один ти в нас.

Братіку наш, один ти в нас,
Коли прийдеш та й в гості до нас?

Та й возьми, сестро, ой піску жменю,
Та й посій, сестро, та й на каміні.

Нема піску та й немає сходу,
Ой немає й братіка та й с походу.