Digital archive of folklore

Ой упав сніжок, та й на бережок,
Та й взявся водою.
Ой лучче би було, ой та й дівчиною,
Чим тепер удовою.

Чим тепер удовою,
Ой походжено, гей та й поброджено,
Ой коло моря кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то ж не кіньми, гей, та й то ж не кіньми,
А журавочка з дітьми.

Журавочка з дітьми,
Та й журав грає, гей, та й журав грає,
А журавочка скаче.

Журавочка скаче,
Ой дурна дівка, ой, та й не розумна,
Що за козаком плаче.

(За козаком плаче,
Та й не плач дівка, не плач, Оля,
Бо така твоя доля.

Та й не плач, дівка, не плач красна,
Бо така ти нещасна.)

Калина-малина ні сладка, ні горька,
Ой там заплакала армєйская жонка. (двічі)

Ой там заплакала, та ще й заридала,
Любила й кохала - в армію віддала. (двічі)

В армію віддала під город Варшаву,
Під город Варшаву, де бʼють барабани. (двічі)

Вони бʼють, бʼють, бʼють, та ше й вибивають,
Молодих реб'ятішок в солдат виряжають. (двічі)

За багатим сином батько й мати плаче,
А за сиротою чорний ворон кряче. (двічі)

За багатим сином лєнти-банти вʼються,
За бідного сина дрібні сльози ллються.(двічі)

Ой Боже, Боже з такою й годиною,
Прокляла мати малою й дитиною же,

Ой прокляла мати малою й дитино(ю).
Ой чи й прокляла, чи така вродилася,

Ой нема того дня, шо б я не журилася же,
Ой нема ж того дня, шо б я не журила(ся).

Нема того дня, та тієї минуточки,
Ой шоб я пожила жи хоч трошки й за шуточки,

Ой шоб я пожила ж хоч трошки й за шуточки.
(Ой нема того дня, шоб не плакали мої карі очі,
……)

Та й колись була ой розкіш воля,
А тепер стала ой неволенька.

Та тепер стала неволенька,
Та й болить серце й головонька.

Та йдуть полки ой побіля хати,
Та й беруть брата ой у солдати.

Та й беруть брата у солдати,
А за ним плаче батько й мати.

Три сестриці жалібниці,
Одна іде, коня веде

Друга іде, сідло несе,
Третя іде, слізно плаче

"Ой ти братіку наш, ти один у нас,
Коли ж ти прийдеш у гості до нас?"

"Піди, сестро, до Дунаю,
Возьми, сестро, піску в жменю скраю.
І посієш на каменю.

Як на камені пісок зійде,
Тоді ваш брат у гості прийде".

Нема піску та немає сходу,
Немає брата із походу.

Від поля до поля виросла тополя,
Та й скажи, дівчино, коли будеш моя? (двічі)

Пощитай, козаче, всі зорі на небі,
Як перещитаєш, вийду ж я за тебе. (двічі)

Ой як тяжко, важко ці зорі щитати,
А ще тяжче, важче ой любов забувати. (двічі)

Козак полем їде, під ним кінь басує,
Підійди, дівчино, з коня поцелую. (двічі)

( ...бачив таку любов мати,
Щоб вірну дівчину з коня цілувати?)

Як приїхав мій миленький з поля ж,
Та й привязав коня ж ой коня й до калона.

Прив’язав коня до калона,
Та й сам заплакав ой край коника стоя.

Край коника стоя,
Та й нещаслива нам коню дорога ж,
Та й лежить мила больна, нездорова.

"Та продай, милий, коня вороного же,
Та й набери, милий, полотна лляного.

Поший, милий, додільну сорочку,
Та сховай мене в вишневім садочку.

Та викопай, милий, глибокую яму,
Ой сховай мене, як рідную маму.

Та посади, милий, червону калину!"
Ой на калині сизий ворон кряче.

(На калині сизий ворон кряче,
А на Вкраїні сиротина плаче.

"Та виломи, милий, із калини квітку,
І забав, забав, маленьку сирітку".

Другу неділю шось по садочку ходе,
Другу милу за рученьку воде.

(А вона питає)

"Що ж це, милий, що ж це за могила,
Що я об ню білу ножку збила?"

"Та це ж, мила, тая могила,
Де схована моя перва мила!"

"Було б тобі, милий, коня не продавати,
Було б тобі, милий, полотна не брати.

Було б тобі, милий, в саду не ховати,
Було б тобі, милий, за садом сховати

"Ой добре ж, мила, шо так зговорила,
Тепер буду знати, як другу ховати!"

Ой ні хмариться, ні годиниться,
Рубай дерево, куда хилиться.

Рубай дерево же, куда хилиться,
Віддай доченьку, й куда прийдеться.

Хоч за старого, хоч за малого,
За козаченька же ой розудалого.

За старим жити – тіло сушити,
За молодчиком – розкошувати.

(...тілько не до любови,
Не до любови, не до розмови,

Та ні снопа звʼязать, ні слова сказать.

Та як сніп звʼяже – він розвʼяжеться,
А як слово скаже – помиляється.)

Ой у лісі на калині,
Ой колихала дівчинонька дві дитині (двічі)

Колихала, розмовляла,
Перед нею (ой) рута-м’ята присов’яла. (двічі)

Присов’яла, ще й присохла,
Чи я в тебе, (ой) ненько моя, переросла? (двічі)

Переросла, не доросла,
Не лягай спать (ой) з козаченьком, будеш вольна. (двічі)

Я лягала, лягать буду,
Надіюся, (ой) не боюся, за ним буду. (двічі)

Надіялась, не боялась,
Оженився рассукин син, я й зосталась. (двічі)

Над нашою слободою
Та росте жито з лободою.

Та росте жито з лободою
Та пшениченька з осокою.

А пшениченька з осокою
Та їхав козак дорогою.

Та їхав козак дорогою жи
Та Вкраїною широкою.

Та країною широкою жи
Та долиною далекою.

Та їхав коник долиною
Та й долиною широкою.

Та під ним коник зноровився
Та й до дівчини запізнився.

Та до дівчини, до душечки
Та й на пухові подушечки.

Та до дівчини Катерини,
Та на білиї перини.

Ой на річці, на Ярдані,
Там Пречиста ризи брала,
Свого сина сповивала,
Де взялися два анголи,
Узяли Христа аж під небеса,
Усі небеса розтворилися,
Усі святиї поклонилися!

Вечір добрий!

Ой гай, мати, ой гай, мати, ой гай зелененький,
Десь поїхав з України козак молоденький.

Виїжджавши, шапку знявши, низенько вклонився:
Прощавайте, слобожани, може з ким сваривсь.

Приливайте доріженьку, щоб і не курилася,
Розважайте стару неньку, щоб і не журилась.

Не жаль мені доріженьки, що пилом припала,
А жаль мені дівчиноньки, що одна осталась.

Ой колись була та й розкіш-воля,
А тепер стала та й неволенька.

А тепер стала та й неволенька,
Та й берут брата та й у солдати.

Та й берут брата та й у солдати,
А за ним плаче та й отець і мати.

А за ним плаче отець і мати,
І отець, і мати, та й дві сестриці.

Дві сестриці-жалібниці,
Ой братіку й наш, та й один ти в нас.

Братіку наш, один ти в нас,
Коли прийдеш та й в гості до нас?

Та й возьми, сестро, ой піску жменю,
Та й посій, сестро, та й на каміні.

Нема піску та й немає сходу,
Ой немає й братіка та й с походу.

Ой на горі, на Ярусалимі,
Ой там жиди Христа уловили.

Та й уловили, умертвили,
На каторім древі розпинали.

На каторім древі розпинали,
І руки, і ножки гвоздьом прибивали.

І куди несли – ріки текли,
І ріки текли кров′яниї.

І ріки текли кров′яниї,
І во гроб його положили.

І во гроб його положили,
І тяжьолий камінь накотили.

(І терновий вінець наложили,
І во гроб його положили.

І чижьолий камінь накотили,
І стороженьку постановили.

Вся стороженька обіснула,
А Діва Марія прилинула.

Ой, сину ж мій, ой, Боже мій,
Та за кого ж ти помираєш?

Та й за кого ж ти помираєш,
Чи за нас, грєшних, страсть приймаєш?

І прийняв страсті, прийняв рани,
За всіх превославних христіани).

Їду в дорогу на кретянських горах,
Ісус Христос в головах,
Пречиста в ногах,
Всі святі ангели по боках,
Всі святі ангели сядьте на правом плечі,
Стережіть наші душі в день і в ночі.

Господи милостивий, Господи праведний,
Ісус Христос спаситель, Матір Божа заступниця,
Заступіть наші душі від всякого зла, від всякого врага.

Щедрі, щедрі, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала йому щебетати,
Господаря викликати:
Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Як телички потелились,
А овечки покотились!