Oh, woe, woe at such an hour

Ой Боже, Боже з такою й годиною,
Прокляла мати малою й дитиною же,

Ой прокляла мати малою й дитино(ю).
Ой чи й прокляла, чи така вродилася,

Ой нема того дня, шо б я не журилася же,
Ой нема ж того дня, шо б я не журила(ся).

Нема того дня, та тієї минуточки,
Ой шоб я пожила жи хоч трошки й за шуточки,

Ой шоб я пожила ж хоч трошки й за шуточки.
(Ой нема того дня, шоб не плакали мої карі очі,
……)

Ой горе, горе же з такою годиною,
Прокляла мати же та малою дитиной.

Та чи й прокляла, чи такая уродилась,
Нема того дня же, та шоб я й не журилась.

Нема того дня же, та нема тиї ноченьки,
Шоб не плакали жи та мої карі оченьки.

Ой похожено ей, та й поброжено да,
Ой коло, ой коло моря й кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то ж не кіньми, ей, та то й не кіньми да,
То жура-, ой журавочка з дітьми.

Журавонька з дітьми,
Та й журав грає, ей, та й журав грає да,
Ой жура-, ой журавочка скаче.

Журавонька скаче,
Ой дурна й дівка, ей, та й не розумна да,
Шо за ко-, ой за козаком плаче.

(Ой не плач, дівко, не плач, красна,
Бо ти така нещасна.

Ой не плач, дівко, не плач, Оля,
Така твоя доля.)

Та й не жаль мені та й ні на кого,
Та тільки й жаль мені да ой на й отця свого.

На отця мого та й на рідного,
Що оженив мене, малолітнього.

Малолітнього, малоумного,
Малоумного, нерозумного.

Та й узяв жінку не до любови,
Не до любови, не до розмови.

Ні снопа зв’язать ні слова сказать,
Як сніп зв’яже – він розв’яжеться,
Як слово скаже – помиляється.

(А вона й каже)

"Не смійсь, не смійсь, бо й ти сам такий,
Ні грабель зробить, ні коси набить.

Граблі зробиш – поламаються,
А косу наб’єш – теліпається.

Як приїхав мій миленький з поля ж,
Та й привязав коня ж ой коня й до калона.

Прив’язав коня до калона,
Та й сам заплакав ой край коника стоя.

Край коника стоя,
Та й нещаслива нам коню дорога ж,
Та й лежить мила больна, нездорова.

"Та продай, милий, коня вороного же,
Та й набери, милий, полотна лляного.

Поший, милий, додільну сорочку,
Та сховай мене в вишневім садочку.

Та викопай, милий, глибокую яму,
Ой сховай мене, як рідную маму.

Та посади, милий, червону калину!"
Ой на калині сизий ворон кряче.

(На калині сизий ворон кряче,
А на Вкраїні сиротина плаче.

"Та виломи, милий, із калини квітку,
І забав, забав, маленьку сирітку".

Другу неділю шось по садочку ходе,
Другу милу за рученьку воде.

(А вона питає)

"Що ж це, милий, що ж це за могила,
Що я об ню білу ножку збила?"

"Та це ж, мила, тая могила,
Де схована моя перва мила!"

"Було б тобі, милий, коня не продавати,
Було б тобі, милий, полотна не брати.

Було б тобі, милий, в саду не ховати,
Було б тобі, милий, за садом сховати

"Ой добре ж, мила, шо так зговорила,
Тепер буду знати, як другу ховати!"