Digital archive of folklore

Летіла сорока з подолу,
Звалила решето додолу.

Час вам, дівчата, додому,
Парити свиням полову.

Поки дівчата добігли,
Хлопці полову поїли.

А ви, дівчата, у комірку,
Пийте з панами горілку.

А ви, хлоп’ята у хлівець,
Пийте свинячий воронець.

Ой у полі, ой три до-, та три доріженьки різно,
Ходив козак ой до дів-, та до дівчини да пізно.

Та й не ходи, ой коза-, та козаче й до мене,
Бо буде слава ой на те-, та на тебе й на мене.

Ще й на твого ой коня, та коня ж вороного,
Ще й на тебе ой парня, ой парня же молодого.

А я слави та й повіки, ой повік я й не боюся,
З ким я люблюся, ой не на-, та й не наговорюся.

Туман танчок виводив. (двічі)

Що виведе та й стане. (двічі)

На дівочок погляне. (двічі)

Чи всі дівки у танку? (двічі)

А де взявся сірій вовк,
Та розігнав весь танок.

Що дівчатам шапку зняв. (двічі)

А хлопʼятам хвіст задрав. (двічі)

А хлопʼята за кійки,
Давай, вовче, ягідки.

Чи солодкіх огірків. (двічі)

Ой похожено ей, та й поброжено да,
Ой коло, ой коло моря й кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то ж не кіньми, ей, та то й не кіньми да,
То жура-, ой журавочка з дітьми.

Журавонька з дітьми,
Та й журав грає, ей, та й журав грає да,
Ой жура-, ой журавочка скаче.

Журавонька скаче,
Ой дурна й дівка, ей, та й не розумна да,
Шо за ко-, ой за козаком плаче.

(Ой не плач, дівко, не плач, красна,
Бо ти така нещасна.

Ой не плач, дівко, не плач, Оля,
Така твоя доля.)

Та й не жаль мені та й ні на кого,
Та тільки й жаль мені да ой на й отця свого.

На отця мого та й на рідного,
Що оженив мене, малолітнього.

Малолітнього, малоумного,
Малоумного, нерозумного.

Та й узяв жінку не до любови,
Не до любови, не до розмови.

Ні снопа зв’язать ні слова сказать,
Як сніп зв’яже – він розв’яжеться,
Як слово скаже – помиляється.

(А вона й каже)

"Не смійсь, не смійсь, бо й ти сам такий,
Ні грабель зробить, ні коси набить.

Граблі зробиш – поламаються,
А косу наб’єш – теліпається.

Зійди ж, зійди, ой ти, місяцю ясний,
Ти місяцю да ясний, ой вечірня й зоря.

Прийди жи, прийди, ой привдалой молодчик,
Привдалой молодчик ой на ноч до міня.

Та й шоб жи наша ой любов дорогая,
Любов дорогая ой вірніша й була.

А в неділю, у неділю раненько,
В неділю раненько усі ж звони ревуть.

Та вже жи мого, ой парня молодого,
Парня ж молодого ой до вінця ведуть.

А за ним же ой отець, стара й мати,
Отець, стара ж мати ой побиваються.

Вийшла жи дівка, ой за нові ворота,
За нові ворота, ой насміхається.

(«Було б тобі, привдалой молодчик,
Водички не пить!

Було б тобі, привдалой молодчик,
Нас трьох не любить!»

Булоб тобі, привдалой молодчик,
Одну з трьох знати.

А тепер тобі, привдалой молодчик,
У землі погибати!")

Ой Введення, нарождення,
Божого сина.

Божого сина,
Спородила,
Діва Марія.

Діва Марія,
Спородивши, Боже дитя,
Анголам дала.

Анголам дала,
Прилетіло два анголи,
З небес летячи.

З небес летячи,
Прилетіли і сказали:
— Не бійся, Діво.

— Не бійсь, Діво,
Не бійсь, Марійо,
Це ангольський глас!

(Стоїть древо зеленеє, золоті віти,
На ті віти любуються маненькі діти,
Не так діти, не так малі – царі та пани).

Ой ні хмариться, та й ні годиниться,
Ой рубай дерево, та й куда хилиться.

Рубай дерево, куда хилиться,
Та віддай дочечку, та й куда прийдеться.

Та хоть за старого, хоть за малого,
За козаченька же ой розудалого.

Та за старим жити – тіло сушити,
А за молодчиком – ой розкошувати.

Ой рано сонце сходить, а пізно заходе,
Що жонатий розпроклятий до дівчини хо(де). (двічі)

Ой не ходи ти до мене, та вбий свою жінку,
Тоді прийдеш ти до мене й на всю тьомну ні(чку). (двічі)

Як прийшов же він додому, начав жінку бити,
Його жінка, як голубка, начала проси(ти). (двічі)

«Не бий мене, мій миленький, я ще ж молоденька,
Подивися й у колиску, дитина й мане(нька)». (двічі)

Та понад садом, садом дорожка лежала,
Гей, гей, гей, дорожка лежала, дівчьонка сижала,
Гей-ну, сижала.

Та каляска біжала, дівчьонка сижала,
Гей, гей, гей, каляска біжала, дівчьонка сижала,
Гей-ну, сижала.

Ой нанеси, Боже, кого люблю дуже,
Гей, гей, гей, та й нанеси ж, Боже, кого люблю дуже,
Гей, люблю дуже.

Та кого ненавижу, з тим вечір просижу,
Гей, гей, гей, кого ненавижу, з тим вечір просижу,
Гей-ну, просижу.

А младенець-первенець,
А на діво родився,
Божею благодаттю,
Весь мир возвеселився.

А анголи, анхарголи,
Велікому ж та царю,
От земли, от ізбранних,
Торжество і свободу.

Ірод царство послав,
Велів Христа згубити,
Во граді Вихліємі,
Всєх младєнцов погубити.

Чотирнадцять тисяч,
Младєнцов погубили,
Вони сєбє за ето,
Вєчную муку преобріли.

А Сус Хрисос родився,
І в яслєц положився,
Спасає род человєка,
Нас отнині й до віка.

Ой дивнеє нарождення,
Божого сина.

Божого сина,
Одна його спородила,
Діва Марія.

Діва Марія,
Спородивши Боже дитя,
Анголам дала.

Анголам дала,
Як летіло два анголи,
З небес летючи.

З небес летючи,
Як летіли та й співали:
— Не бійся, Діво!

— Не бійся, Діво,
Не бійсь, Діво, не бійсь, Марійо,
Це ангольський глас.

Це ангольський глас,
Приймай дитя народження,
На руки при нас,
На ручки при нас.

(Стоїть древо зеленеє, золоті віти,
На ті віти любуються маненькі діти,
Не так діти, не так малі – царі та пани).

Ой сини ж мої, сини мої, сини, соловейки,
Чом ми батька не кидали, як були мане(ньки)?

Стали підростати, стали покидати,
А хто ж мене, старенького, буде гудува(ти)?

Дочки мої, дочки, дочки мої, пави,
Чом ми батька не кидали, як падали з ла(ви)?

Стали підростати, стали покидати,
А хто ж мене, старенького, буде обперати?

Та туман же яром, ой пшениченька ж ланом,
Да й горою же й овес

Горою ж овес,
Та да й не по правді ой рассукин син варвар
Да й зо мною й живеш.

Зо мною й живеш,
Та як прийде вечір, ой вечір, тьомная й ноченька,
Да й до другої йдеш.

До другої йдеш,
Та й до мене, ой дівки й молодої,
Да й голос …

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й дозвела любов до горя. (двічі)

Світ-головонька кружиться,
Ой да й на плєчах й орьол садітьця. (двічі)

Ой ти, орле сизокрилой,
Скажи міні да правдоньку, де мой милой? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да на літєйному заводі. (двічі)

(Шо він робе, виробляє?
Мідні труби виливає.

Пішла пара по заводу,
Пішла слава по народу
На ту дівчину, шо без роду.

А я слави не боюся,
На тій дівчині оженюся.)

Колихала мати сина та й думала добрій буде,
Він удався ледащиця, ледащиця та п’яни(ця)..

Ледящиця та п’яниця, горілку п’є та неньку б’є,
Горілку п’є та неньку б’є, та й з дому прого(нить).

Іди, ненько, геть від мене, будут гостоньки у мене,
Будут гостоньки у мене, у жупанах та в капта(нах),
А ти, ненько, в сірячині, та в драненькій запащи(ні).

Пішла ненька хиляючи, та сльозами вмиваючи,
Побачила дочка,
Іди, ненько, до мене, будеш жити у мене,
Як буде буркун буркотати, будем обидві мовчати.
(Це чоловік як лаятиме).

Буде буркун буркутіти, будем обидві на пічі сидіти.
(Ага, так вона ше ж була в сина:
Буду тобі слугувати, малих дітей колихати.
Ой дай, синку, хоть кулешу, я дитинку поколишу,
Ой дай, синку, хоть галушок, буду спати без подушок.

Так він і цей прогнав.
Ну прогнав, каже: «Іди геть, ну, до дочки». А дочка ото вже як зістріла та й каже: «Будеш жити, нене, в мене».

Коло річки, коло броду,
Коло річки, коло броду,
Два голуби й пили воду,

Вони пили, напилися,
Вони пили, напилися,
На крилечка піднялися.

Крилятами стрепенули,
Крилятами стрепенули,
Любов свою спомнянули.

Любов наша дорогая,
Любов наша дорогая,
…..

Ой горе, горе та з такою годиною,
Та й прокляла же мати ой малою дитино(ю). (двічі)

Ой чи прокляла, та чи така й вродилася,
Ой нема того дня, ой щоб я й не журила(ся). (двічі)

Нема того дня, та нема тії ночі,
ой боОй щоб не плакали ой мої карії очі. (двічі)

Від поля до поля виросла тополя,
Ой скажи, дівчино, коли будеш моя? (двічі)

Пощитай, козаче, всі зорі на небі,
Як перещитаєш, вийду ж я за тебе. (двічі)

Ой як тяжко, важко ті зорі щитати,
А ше тяжче, важче любов забувати. (двічі)

Ой у полі висока могила
На могилі червона калина. (двічі)

На калині сизий ворон кряче,
На чужині сиротина плаче. (двічі)

А на мене сусіди взялися,
Вийди заміж, а хоч утопися. (двічі)

Я сусідам воленьку вольнила,
Вийшла заміж, головку втопила. (двічі)

Утопила в глибокеє море,
Вийшла заміж, стало мені горе. (двічі)

Утопила в глибоку криницю,
Вийшла заміж за гірку п’яницю. (двічі)

Та й не знала шо мені робити,
Встала рано, почала топити. (двічі)

Витопила, та й пішла будити,
Витопила, та й пішла будити.

"Вставай, милий, моє милування,
Вже готове твоє умивання! (двічі)

Шо в садочку водичка в тазочку,
А в світлоньці рушник на кілочку. (двічі)

А на лавці варенички в маслі,
А на столі горілочка в пляшці. (двічі)

На полиці білі паляниці,
Задля того гіркого п’яниці!" (двічі)

Ой став милий, милий уставати,
Стала мила від його тікати. (двічі)

"Та чи ти, мила, мою думку знала,
Шо від мене так рано втікала?" (двічі)

"Я твоєї думочки не знала,
Так сусіда мені розказала". (двічі)