Digital archive of folklore

Летіла сорока з подолу,
Звалила решето додолу.

Час вам, дівчата, додому,
Парити свиням полову.

Поки дівчата добігли,
Хлопці полову поїли.

А ви, дівчата, у комірку,
Пийте з панами горілку.

А ви, хлоп’ята у хлівець,
Пийте свинячий воронець.

Ой Введення, нарождення,
Божого сина.

Божого сина,
Спородила,
Діва Марія.

Діва Марія,
Спородивши, Боже дитя,
Анголам дала.

Анголам дала,
Прилетіло два анголи,
З небес летячи.

З небес летячи,
Прилетіли і сказали:
— Не бійся, Діво.

— Не бійсь, Діво,
Не бійсь, Марійо,
Це ангольський глас!

(Стоїть древо зеленеє, золоті віти,
На ті віти любуються маненькі діти,
Не так діти, не так малі – царі та пани).

Та понад садом, садом дорожка лежала,
Гей, гей, гей, дорожка лежала, дівчьонка сижала,
Гей-ну, сижала.

Та каляска біжала, дівчьонка сижала,
Гей, гей, гей, каляска біжала, дівчьонка сижала,
Гей-ну, сижала.

Ой нанеси, Боже, кого люблю дуже,
Гей, гей, гей, та й нанеси ж, Боже, кого люблю дуже,
Гей, люблю дуже.

Та кого ненавижу, з тим вечір просижу,
Гей, гей, гей, кого ненавижу, з тим вечір просижу,
Гей-ну, просижу.

А младенець-первенець,
А на діво родився,
Божею благодаттю,
Весь мир возвеселився.

А анголи, анхарголи,
Велікому ж та царю,
От земли, от ізбранних,
Торжество і свободу.

Ірод царство послав,
Велів Христа згубити,
Во граді Вихліємі,
Всєх младєнцов погубити.

Чотирнадцять тисяч,
Младєнцов погубили,
Вони сєбє за ето,
Вєчную муку преобріли.

А Сус Хрисос родився,
І в яслєц положився,
Спасає род человєка,
Нас отнині й до віка.

Ой дивнеє нарождення,
Божого сина.

Божого сина,
Одна його спородила,
Діва Марія.

Діва Марія,
Спородивши Боже дитя,
Анголам дала.

Анголам дала,
Як летіло два анголи,
З небес летючи.

З небес летючи,
Як летіли та й співали:
— Не бійся, Діво!

— Не бійся, Діво,
Не бійсь, Діво, не бійсь, Марійо,
Це ангольський глас.

Це ангольський глас,
Приймай дитя народження,
На руки при нас,
На ручки при нас.

(Стоїть древо зеленеє, золоті віти,
На ті віти любуються маненькі діти,
Не так діти, не так малі – царі та пани).

Туман танчок виводив. (двічі)

Що виведе та й стане. (двічі)

На дівочок погляне. (двічі)

Чи всі дівки у танку? (двічі)

А де взявся сірій вовк,
Та розігнав весь танок.

Що дівчатам шапку зняв. (двічі)

А хлопʼятам хвіст задрав. (двічі)

А хлопʼята за кійки,
Давай, вовче, ягідки.

Чи солодкіх огірків. (двічі)

Від поля до поля виросла тополя,
Ой скажи, дівчино, коли будеш моя? (двічі)

Пощитай, козаче, всі зорі на небі,
Як перещитаєш, вийду ж я за тебе. (двічі)

Ой як тяжко, важко ті зорі щитати,
А ше тяжче, важче любов забувати. (двічі)

Ішла Марія на круту гору,
Боже наш, помилуй нас, на круту гору.

Ішла Марія сина шукати,
Боже наш, помилуй нас, сина шукати.

Не найшла сина, зістріла жида,
Боже наш, помилуй нас, зістріла жида.

Ой, ви, жидова, Христа мучили,
Боже наш, помилуй нас, Христа мучили.

Ой там на горі майстрі майструют,
Боже наш, помилуй нас, майстрі майструют.

Майстрі майструют, церкви будуют,
Боже наш, помилуй нас, церкви будуют.

Збудували церкву з трьома верхами,
Боже наш, помилуй нас, з трьома верхами.

З трьома верхами, з трьома хрестами,
Боже наш, помилуй нас, з трьома хрестами.

(Що в тій же церкві три столи стоїть,
Боже наш, помилуй нас, три столи стоїть.

Три столі стоїть, три гроби лежить,
Боже наш, помилуй нас, три гроби лежить.

Шо первій же гріб – Сус Христос поліг,
Боже наш, помилуй нас, Сус Христос поліг.

А другий же гріб – Діва Марія,
Боже наш, помилуй нас, Діва Марія.

А третій гріб – Іван Хреститель,
Боже наш, помилуй нас, Іван Хреститель.

Шо над Сусом Христом книги читають,
Боже наш, помилуй нас, книги читають.

Над Марією свічі палають,
Боже наш, помилуй нас, свічі палають.

Над Іваном Хрестительом роза процвіла,
Боже наш, помилуй нас, роза процвіла.

З-під тиї рози вилетів птах,
Боже наш, помилуй нас, вилетів птах.

Та й полетів птах аж під небеса,
Боже наш, помилуй нас, аж під небеса.

Усі небеса розтворилися,
Боже наш, помилуй нас, розтворилися.

Усі святиї поклонилися,
Боже наш, помилуй нас, поклонилися).

Колихала мати сина та й думала добрій буде,
Він удався ледащиця, ледащиця та п’яниць.

Ледящиця та п’яниця, горілку п’є та неньку б’є,
Горілку п’є та неньку б’є та й з дому прогон.

Іди, ненько, геть від мене, будут гостоньки у мене,
Будут гостоньки у мене, у жупанах та в каптан,
А ти, ненько, в сірячині, та в драненькій запащи.

Пішла ненька хиляючи, та сльозами вмиваючи,
Побачила дочка,
Іди, ненько, до мене, будеш жити у мене,
Як буде буркун буркотати, будем обидві мовчати.
(Це чоловік як лаятиме).

Буде буркун буркутіти, будем обидві на пічі сидіти.
(Ага, так вона ше ж була в сина:
Буду тобі слугувати, малих дітей колихати.
Ой дай, синку, хоть кулешу, я дитинку поколишу,
Ой дай, синку, хоть галушок, буду спати без подушок.
Так він і цей прогнав.
Ну прогнав, каже: «Іди геть, ну, до дочки». А дочка ото вже як зістрілата й каже: «Будеш жити, нене, в мене».

Ненько моя, вишня, чи я в тебе лишня?
Що ти мене туди дала, де я неприви(шня).

Не дай Боже, моя ненько, в строку я пролежу,
Дасте моїм подруженькам проносить оде(жу).

Та лучче я, доню моя, по тину розкину,
Тяжко, важко дивитися на чужу дити(ну).

Жалій ненько, поки я й у тебе,
Жалій ненько, поки я й у тебе,
А як стану до неньки чужо(ї).

А як піду до неньки чужої,
А як піду до неньки чужої,
То не буде воленьки тако(ї).

Тяжко-важко другую кохати,
Тяжко-важко другую кохати,
А ще тяжче тебе забува(ти).