Digital archive of folklore

Летіла сорока з подолу,
Звалила решето додолу.

Час вам, дівчата, додому,
Парити свиням полову.

Поки дівчата добігли,
Хлопці полову поїли.

А ви, дівчата, у комірку,
Пийте з панами горілку.

А ви, хлоп’ята у хлівець,
Пийте свинячий воронець.

Ой у полі, ой три до-, та три доріженьки різно,
Ходив козак ой до дів-, та до дівчини да пізно.

Та й не ходи, ой коза-, та козаче й до мене,
Бо буде слава ой на те-, та на тебе й на мене.

Ще й на твого ой коня, та коня ж вороного,
Ще й на тебе ой парня, ой парня же молодого.

А я слави та й повіки, ой повік я й не боюся,
З ким я люблюся, ой не на-, та й не наговорюся.

Ой похожено ей, та й поброжено да,
Ой коло, ой коло моря й кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то ж не кіньми, ей, та то й не кіньми да,
То жура-, ой журавочка з дітьми.

Журавонька з дітьми,
Та й журав грає, ей, та й журав грає да,
Ой жура-, ой журавочка скаче.

Журавонька скаче,
Ой дурна й дівка, ей, та й не розумна да,
Шо за ко-, ой за козаком плаче.

(Ой не плач, дівко, не плач, красна,
Бо ти така нещасна.

Ой не плач, дівко, не плач, Оля,
Така твоя доля.)

Та й не жаль мені та й ні на кого,
Та тільки й жаль мені да ой на й отця свого.

На отця мого та й на рідного,
Що оженив мене, малолітнього.

Малолітнього, малоумного,
Малоумного, нерозумного.

Та й узяв жінку не до любови,
Не до любови, не до розмови.

Ні снопа зв’язать ні слова сказать,
Як сніп зв’яже – він розв’яжеться,
Як слово скаже – помиляється.

(А вона й каже)

"Не смійсь, не смійсь, бо й ти сам такий,
Ні грабель зробить, ні коси набить.

Граблі зробиш – поламаються,
А косу наб’єш – теліпається.

Зійди ж, зійди, ой ти, місяцю ясний,
Ти місяцю да ясний, ой вечірня й зоря.

Прийди жи, прийди, ой привдалой молодчик,
Привдалой молодчик ой на ноч до міня.

Та й шоб жи наша ой любов дорогая,
Любов дорогая ой вірніша й була.

А в неділю, у неділю раненько,
В неділю раненько усі ж звони ревуть.

Та вже жи мого, ой парня молодого,
Парня ж молодого ой до вінця ведуть.

А за ним же ой отець, стара й мати,
Отець, стара ж мати ой побиваються.

Вийшла жи дівка, ой за нові ворота,
За нові ворота, ой насміхається.

(«Було б тобі, привдалой молодчик,
Водички не пить!

Було б тобі, привдалой молодчик,
Нас трьох не любить!»

Булоб тобі, привдалой молодчик,
Одну з трьох знати.

А тепер тобі, привдалой молодчик,
У землі погибати!")

Ой Введення, нарождення,
Божого сина.

Божого сина,
Спородила,
Діва Марія.

Діва Марія,
Спородивши, Боже дитя,
Анголам дала.

Анголам дала,
Прилетіло два анголи,
З небес летячи.

З небес летячи,
Прилетіли і сказали:
— Не бійся, Діво.

— Не бійсь, Діво,
Не бійсь, Марійо,
Це ангольський глас!

(Стоїть древо зеленеє, золоті віти,
На ті віти любуються маненькі діти,
Не так діти, не так малі – царі та пани).

Ой ні хмариться, та й ні годиниться,
Ой рубай дерево, та й куда хилиться.

Рубай дерево, куда хилиться,
Та віддай дочечку, та й куда прийдеться.

Та хоть за старого, хоть за малого,
За козаченька же ой розудалого.

Та за старим жити – тіло сушити,
А за молодчиком – ой розкошувати.

Ой рано сонце сходить, а пізно заходе,
Що жонатий розпроклятий до дівчини хо(де). (двічі)

Ой не ходи ти до мене, та вбий свою жінку,
Тоді прийдеш ти до мене й на всю тьомну ні(чку). (двічі)

Як прийшов же він додому, начав жінку бити,
Його жінка, як голубка, начала проси(ти). (двічі)

«Не бий мене, мій миленький, я ще ж молоденька,
Подивися й у колиску, дитина й мане(нька)». (двічі)

Та понад садом, садом дорожка лежала,
Гей, гей, гей, дорожка лежала, дівчьонка сижала,
Гей-ну, сижала.

Та каляска біжала, дівчьонка сижала,
Гей, гей, гей, каляска біжала, дівчьонка сижала,
Гей-ну, сижала.

Ой нанеси, Боже, кого люблю дуже,
Гей, гей, гей, та й нанеси ж, Боже, кого люблю дуже,
Гей, люблю дуже.

Та кого ненавижу, з тим вечір просижу,
Гей, гей, гей, кого ненавижу, з тим вечір просижу,
Гей-ну, просижу.

Та туман же яром, ой пшениченька ж ланом,
Да й горою же й овес

Горою ж овес,
Та да й не по правді ой рассукин син варвар
Да й зо мною й живеш.

Зо мною й живеш,
Та як прийде вечір, ой вечір, тьомная й ноченька,
Да й до другої йдеш.

До другої йдеш,
Та й до мене, ой дівки й молодої,
Да й голос …

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й дозвела любов до горя. (двічі)

Світ-головонька кружиться,
Ой да й на плєчах й орьол садітьця. (двічі)

Ой ти, орле сизокрилой,
Скажи міні да правдоньку, де мой милой? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да на літєйному заводі. (двічі)

(Шо він робе, виробляє?
Мідні труби виливає.

Пішла пара по заводу,
Пішла слава по народу
На ту дівчину, шо без роду.

А я слави не боюся,
На тій дівчині оженюся.)

Коло річки, коло броду,
Коло річки, коло броду,
Два голуби й пили воду,

Вони пили, напилися,
Вони пили, напилися,
На крилечка піднялися.

Крилятами стрепенули,
Крилятами стрепенули,
Любов свою спомнянули.

Любов наша дорогая,
Любов наша дорогая,
…..

Ой горе, горе та з такою годиною,
Та й прокляла же мати ой малою дитино(ю). (двічі)

Ой чи прокляла, та чи така й вродилася,
Ой нема того дня, ой щоб я й не журила(ся). (двічі)

Нема того дня, та нема тії ночі,
ой боОй щоб не плакали ой мої карії очі. (двічі)

Від поля до поля виросла тополя,
Ой скажи, дівчино, коли будеш моя? (двічі)

Пощитай, козаче, всі зорі на небі,
Як перещитаєш, вийду ж я за тебе. (двічі)

Ой як тяжко, важко ті зорі щитати,
А ше тяжче, важче любов забувати. (двічі)

Дівчина-красотка в розкошах жила,
Циганка гадала, щоб заміж не йшла. (двічі)

«Не йди, дівко, заміж, то ще поживеш,
А як вийдеш заміж, то в морі впадеш!»

«Не вірь же, дівчино, не вірь нікому,
Повірь же, дівчино, мені одному. (двічі)

Мой папа багатий, он здєлає мост,
Широкой, дальокой на тисячу вьорст. (двічі)

(Сиділа дівчина, дивилась в вікно,
Схватнулась, упала у море на дно.

Летіла, кричала: «Прощай, мать, отєц!»
Ещьо раз кричала: «Прощай, молодєц!»

Жалій ненько, поки я й у тебе,
Жалій ненько, поки я й у тебе,
А як стану до неньки чужо(ї).

А як піду до неньки чужої,
А як піду до неньки чужої,
То не буде воленьки тако(ї).

Тяжко-важко другую кохати,
Тяжко-важко другую кохати,
А ще тяжче тебе забува(ти).

Ненько моя, та й не гай мене,

Ненько ж моя, та й не гай мене,
До свекрухи виряжай ме(не).

Ой на горі, на Ярусалимі,
Ой там жиди Христа й уловили.

Та й уловили, й умертвили,
На капері древі розпинали.

На капері древі розпинали,
Гвоздям руці, нозі прибивали.

Гвоздям руці, нозі прибивали,
А й куда же несли – ріки текли.

А й куда несли – ріки текли,
А й у гроби клали – ріки стали.

А й сосновой доской засклепили,
І важкий камінь на груди скотили.

(І важкий камінь на груди скотили,
І шалівочкою обстановили.
І шалівочкою обстановили,
І сторожечку постановили.
Та й стій, стороженько,
Поки прийде Діва Марія,
Діва Марія, Христова Мати.
Та й стороженька обіснула,
А Діва Марія прилинула.
Ой, стороженько, відступися,
А ти, мій синочок, обізвися.
Ой за кого ж ти помираєш?
І за кого ти страсть принімаєш?
Та чи за мене чи за себе?
Чи за увесь мір хрістіянський?
Ні за тебе, ні за мене,
А за увесь мир христіянський).