What a month, what a clear one

Та усі зорі зайнялися, й а місяць підбився,
Та й усі ж хлопці на вулиці жи, а мій опізни(вся).

Ой чого ж він опізнився, що дома немає,
Та в чистім полі, на роздолі жи коня й напува(є).

А кінь ірже, води не п'є й доріженьку чує,
Та десь мій милий, чорнобривий, з другою й ночу(є).

Ночуй-ночуй, мій миленький, ночуй, пригортайся,
Та й а до мене, молодої жи, більш не поверта(йся).

Одна гора високая, й а другая й нижче,
Та й одна й мила й дорогая жи, а другая бли(жче).

А я тую близенькую й людям подарую,
Та й а до тії ж далекої пішки помандру(ю).

А й ти, дубе, дубе, кучерявий дуже,
Шо на тобі ж, дубе, й два голуби гуде. (двічі)

Два голуби гуде, голубка воркоче,
Шо й козак дівчину й покинути хоче. (двічі)

А дівчина плаче: «Не кидай, козаче,
Не кидай самую й мене, молодую. (двічі)

Не кидай самую мене, молодую,
А бери з собою ж мене, молодую». (двічі)

Понад нашим яром та й пшениченька й ланом
Горою жито й овес.

Горою жито та й овес,
Та й не по любові ж та й не по розмові й,
Мій миленький, та й живеш.

Миленький живеш,
Та й по вулицям ходиш та й пісню співаєш,
Голосочок подаєш.

Голосочок подаєш,
Та й давай же, мила, та й, голубонька й сиза й,
Вишеньками й обсадимо двір.

Вишеньками та й обсадим двір,
Та й шоб не заходів, та й шоб не заносив
Голосочок мій.

Голосочок мій,
Та я вже садила й, та й я вже поливала й,
Не приймаються.

Не приймаються,
Та твій голосочок та, мій милий дружочок,
Почувається.