Ой гора, гора, гора високая

Ой гора-гора, гора високая,
А на той горє чотири сокола. (двічі)

Чотирі сокола, пʼята бірьозонька,
Стояла дівчина, кохточка розова. (двічі)

Кохточка розова, ще й з попійочками,
Полились сльозоньки ой ручейочками. (двічі)

А я стою, стою, кругом вода, вода,
Поїхав милий мій і не сказав куда. (двічі)

Поїхав милий мій ох желізницею,
А я осталася ой удовицею. (двічі)

Поїхав милий мій конем сіресеньким,
А я осталася з дитям малесеньким. (двічі)

Ой у полі полинок, чом не стелисся?
Молодий пареньок, чом не женисся? (двічі)

Чи тобі, полинок, в полі росту нема?
Чи тобі, пареньок, в селі дівки нема? (двічі)

“Ой нема, ой нема, ох, тільки Галя одна,
Тільки Галя одна, та й ту звів я із ума. (двічі)

А я звів її з ума, ох, а сам сів на коня,
А сам сів на коня: “Прощай, Галочко моя!” (двічі)

І шумить, і гуде, ой, край віконечка,
“Вийди, Галю моя, й до світ сонечка!” (двічі)

“Ой не вийду я, ох, ти ж покинув мене,

Ти ж покинув мене, не вертайся до мене. (двічі)

Ти ж покинув мене, ох, не єдиночку,
Ти ж покинув мене, ще й дитиночку!” (двічі)

Ой у полі озеречко, там плавало відеречко,
Соснові клепки, дубове денце, не цурайся, моє серце. (двічі)

А вже в тому відеречку треті сутки, як з водою,
Вийди дівчино, вийди кохана, поговоримо з тобою. (двічі)

“Ой рада б я виходити, з тобой, милий, говорити.
Лежить нелюб на правій руці, так боюся розбудити”.(двічі)

“Ой, дівчино моя люба, одвернися од нелюба,
Буду стріляти, буду влучати, як у зеленого дуба”. (двічі)

“А як вдариш та й не влучиш, тільки жизнь нашу розлучиш.
Хоч удариш, так не влучиш, тільки жизнь нашу розлучиш. (двічі)

Ой, козаче молоденький, в тебе коник вороненький,
Сідлай коня, їжжай з двору, ти не мій, а я не твоя”.(двічі)

Козак коника сідлає, до коника промовляє:
“Риссю, мій коню, риссю, вороний, аж до тихого Дунаю”. (двічі)

Біля тихого Дунаю стану я та й подумаю:
“Чи мені вбиться, чи мені втопиться, чи назад воротиться? (двічі)

Хоч уб’юся, хоч втоплюся, а назад не воротюся”. (двічі)

На стлоі горілка, на столі медочок,
Дивлюсь у віконце – іде мій синочок. (двічі)

«Іди, іди, синку, щось буду питати,
Хто ж тобі рідніший: чи жінка, чи мати?» (двічі)

«Жінка мені рідна, бо моя дружина,
А тьоща рідніша, бо жінку родила. (двічі)

А ти ж моя мати, ти будеш мовчати,
Не будеш мовчати, то вижену з хати». (двічі)

«Діти ж, мої діти, діти й онучата,
Я ж вас доглядала, як квочка курчата. (двічі)

Гляділа по двоє, гляділа по троє,
А ви ж не схотіли та й мене одної. (двічі)

Не треба ни хліба, не треба ні плати,
Якби понімали, що я ваша мати». (двічі)

Вийду я на гору та й стану кричати:
«З ким же мені, діти, віку доживати?»