Digital archive of folklore

Мимо царства я прохожу,
Горько плачу і гляжу,
Ой горе, горе мнє ж вєлікоє.

Каятись я не хотів,
Бога в серці не імів.
Ой горе, горе мнє ж вєлікоє.

Бо, не чтив я й отца і мать,
Всих старався розражать.
Ой горе, горе мнє ж вєлікоє.

Смолу і огонь я п’ю,
За прегордую жизть свою,
Ой горе, горе мнє ж вєлікоє.

Ой ви браття ж мої, сьостри,
Ви по духу – всє друзья,
Ви прийдітє, посмотрітє,
Жисть окончілась моя.

Ви прийдітє, посмотрітє,
Господь чудо сотворіл,
Слетел ангел божий с нєба,
Душу с тєлом розлучіл.

Лежить тєло біз дихання,
І не може говорить,
Ви прийдітє, браття, сьостри,
Мойо тєло хоронить.

І з молітвою святою,
До могили донесіть.

Ви розлучную молітву,
Ви пропойтє надо мной,
Земний поклон поклонітє,
Загорніть сирой земльой.

Літа пливли, упливали на третьому року,
Іде Господь до Іоанна, дивному пророку. (двічі)

Іде Господь до Іоанна та хвилями бродить,
А із пущі, із діброви Іоанн виходить. (двічі)

Та й Господь його предвічний, зове, зазиває:
«Охрести мене, пророче!» він його благає. (двічі)

Страшно було Іоанну Господа видати,
Трудно було на Владику руку піднімати. (двічі)

Треба було Іоанну Божу волю вчинити,
Та й почав він в Іордані Господа хрестити. (двічі)

Та й відкрилось небо ясне, Дух Святий злітає,
А із неба в тую пору голос промовляє: (двічі)

«Це є Син мій возлюблений! Люди, віру майте,
І як Господу самому поклін свій воздайте». (двічі)

...туди собиралось все жидовʼя,
Та й усе жидовʼя, не христовʼя.

Та й радили раду жидівськую,
Як Ісуса Христа уловити.

Як Ісуса Христа уловити,
Та й уловити, і й умертвити.

Та й уловити, та й умертвити,
Та й у гроб його положити.

Та й у гроб його положити,
Та й каменем накотити.

Та й каменем накотити,
Жовтеньким пісочком притрусити.

(Пречистая) Мати під хрестом стояла,
Плакала, ридала, сину промовляла:

“Ой, сину, сину, за яку провину
Переносиш нині тяженьку годину
На хресті?”