Digital archive of folklore

Мимо царства я прохожу,
Горько плачу і гляжу,
Ой горе, горе мнє ж вєлікоє.

Каятись я не хотів,
Бога в серці не імів.
Ой горе, горе мнє ж вєлікоє.

Бо, не чтив я й отца і мать,
Всих старався розражать.
Ой горе, горе мнє ж вєлікоє.

Смолу і огонь я п’ю,
За прегордую жизть свою,
Ой горе, горе мнє ж вєлікоє.

Ой ви браття ж мої, сьостри,
Ви по духу – всє друзья,
Ви прийдітє, посмотрітє,
Жисть окончілась моя.

Ви прийдітє, посмотрітє,
Господь чудо сотворіл,
Слетел ангел божий с нєба,
Душу с тєлом розлучіл.

Лежить тєло біз дихання,
І не може говорить,
Ви прийдітє, браття, сьостри,
Мойо тєло хоронить.

І з молітвою святою,
До могили донесіть.

Ви розлучную молітву,
Ви пропойтє надо мной,
Земний поклон поклонітє,
Загорніть сирой земльой.

Та жив же багач у багатстві,
Та все ж думав про багатство,
Та все ж думав про багатство.

Та жив же багач у хоромах,
А смерть стоїть у порога,
А смерть стоїть у порога.

"Та смерть же ж моя, рідна мати,
Позволь родину зібрати,
Позволь родину зібрати?"

Та ще родина й не зійшлася,
Душа з тєлом розсталася,
Душа з тєлом розсталася.

"Ой смерть моя милослива,
Чого ж ти раньше ни звістила,
Чого ж раньше ни звістила?"

"А я ж тобі ізвіщала,
Тебе дома ни застала,
Тебе дома ни застала".

Літа пливли, упливали на третьому року,
Іде Господь до Іоанна, дивному пророку. (двічі)

Іде Господь до Іоанна та хвилями бродить,
А із пущі, із діброви Іоанн виходить. (двічі)

Та й Господь його предвічний, зове, зазиває:
«Охрести мене, пророче!» він його благає. (двічі)

Страшно було Іоанну Господа видати,
Трудно було на Владику руку піднімати. (двічі)

Треба було Іоанну Божу волю вчинити,
Та й почав він в Іордані Господа хрестити. (двічі)

Та й відкрилось небо ясне, Дух Святий злітає,
А із неба в тую пору голос промовляє: (двічі)

«Це є Син мій возлюблений! Люди, віру майте,
І як Господу самому поклін свій воздайте». (двічі)

Чоловік живе на світі,
Як трава в полє растьоть.

Як трава в полє растьоть,
Утром рано ж розцвєтаєт,
А к вєчєру й опадьоть.

А к вєчєру й опадьоть,
Із вечора ж чоловіче,
Й у бєсьодушкє сидить.

У бєсьодушкє сидить,
А на утро ж чоловіче,
У во гробушкє лежить.

Й у во гробушкє лежить,
Ясниє глазочки померкли,
На свєт бєлой не глядять.

На свєт бєлой не глядять,
Бєлиє рученьки сложивши,
Близько к серцю своєму.

Близько к серцю своєму,
Душа ж с тєлом розставалась,
Как сініца со гнєздом.

Как сініца со гнєздом,
Душа ж взлєтєла і сказала:
«Очень жалко, жалосно.

Очень жалко, жалосно,
Ой ви ж, браття ж, та й сестриці,
Ви ж не дєлайте того.

Ви ж не дєлайте ж того,
Ви возьмітє ж та й пройдайте,
Всьо імєннячко мойо.

Всьо імєннячко мойо,
Та й роздайте ж нищим браттям,
Визволяйте ви мєня.

Визволяйте ви мєня,
Можеть і Господь пожалєєт,
Та й помилуєт мєня.

Та й помилуєть мєня»,
Рекут і ангели господні,
На отвєт етой души.

На отвєт етой души,
«Не готовила душа царство,
Так іди ж ти в тьомной мир.

Так іди ж ти в тьомной мир,
В тьомному мирі ж край дальокий,
Душі тьомниє врата».

...туди собиралось все жидовʼя,
Та й усе жидовʼя, не христовʼя.

Та й радили раду жидівськую,
Як Ісуса Христа уловити.

Як Ісуса Христа уловити,
Та й уловити, і й умертвити.

Та й уловити, та й умертвити,
Та й у гроб його положити.

Та й у гроб його положити,
Та й каменем накотити.

Та й каменем накотити,
Жовтеньким пісочком притрусити.

(Пречистая) Мати під хрестом стояла,
Плакала, ридала, сину промовляла:

“Ой, сину, сину, за яку провину
Переносиш нині тяженьку годину
На хресті?”