Digital archive of folklore

Та й зацвіти, буйний цвіте, зелений катране,
Тяжко-важко на серденьку, як вечір настане. (двічі)

Швидче, коню, швидче, коню, з камʼяної гори,
Та й до тії дівчиноньки, що чорнії брови. (двічі)

Як не хочеш, дівчинонько, дружиною бути,
То дай мені того зілля, щоб тебе забути! (двічі)

В мене зілля вище кілья, нижче перелазу,
Як дам тобі напитися, забудеш відразу! (двічі)

Буду пити, буду пити, ні трошки не впущу,
Тоді я тебе забуду, як очі заплющу! (двічі)

Птичка невеличка по полю літає, по полю літає.

По полю літає, травку розгортає, травку розгортає.

Травку розгортає, сокола й шукає, сокола й шукає.

Сокіл, сокілочок, злетів на дубочок, злетів на дубочок.

Злетів на дубочок, клює жолудьочок, клює жолудьочок.

Дівчино-сирітко, не стелись широко, не стелись широко.

Не стелись широко, а стелись вузенько, а стелись вузенько.

Будем говорити як на світі жити, як на світі жити.

Будем розмовляти, як батько та мати, як батько та мати.

Мене мати, як зоря, рано заміж віддала,
В мене мати, як зоря, рано заміж віддала. (двічі)

Мене мати, як зоря, рано заміж віддала,
В мене батько, як цвіт, завʼязав мені світ. (двічі)

Як по воду я йшла, спотикалася,
А з водою я йшла, прислухалася. (двічі)

Щось у хаті гомонить, мати сина бранить,
«Ой синочку ти мій, чом горілочки не пʼєш? (двічі)

Чом горілочки не пʼєш? Чом ти жіночки не бʼєш?»
«Нащо мені жінку бить? Вона вміє все робить! (двічі)

Вона вміє все робить,
І топить, і варить, ще й до мене говорить! (двічі)

Ще й до мене говорить,
Ще й до мене, до отца, ще й до мене, молодця!» (двічі)

Нова рада стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна весь світ осіяла. (двічі)

Як місяць підбився, Ісус Христос родився,
А младенець перед Богом ризами оповився. (двічі)

Перед тим дитятком пастушки з ягнятком,
На колінця припадали, Господа сохваляли. (двічі)

– Ой, Господи, Царю, прийми нашу славу,
Пошли, Боже, многа лєта сьому дому, господарю. (двічі)

Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився,
Щоб і цей же пан-хазяїн по вік нічим не журився. (двічі)

Дай, Боже, вечір добрий! З празничком вас!

Світилочка пишна,

Світилочка пишна,
Як у саду весна,
Сім день не вмивалась,
Бо води боялась.

В осичені та й в березені,

В осичені та в березні,
Там Василько та й травку ко(сить).

Там Василько та й травку й косить,
Що накосить та все коням но(сить).

Що накосить та все коням но(сить),
Їжте, коні, травку зелененьку,
Та й поїдем по Галю молоде(ньку).

Ой, горе тій чайці,
Чаєчці-небозі,
Що вивела чаєняток
При битій дорозі,
Що вивела чаєняток
При битій дорозі.

Світи, мати, свічку, та й став на столі,
А я буду ой дивитися, чи ясно й горить.

Чи ясно й горить,
З ким любилась - розлучилась, серденько й болить.

Серденько й болить,
З ким не зналась - повінчалась, треба вік з ним жить.

Чи ви приїхали,
Чи ви пішком прийшли,
Свашку в мішку несли,
Боярина в калоші,
Щоб не з'їли воші.

Світилочку в торбині,
Щоб не з'їли сви(ні).

Та в полі, в полі, там три дороги,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям за цей вечір!

Там собиралось три товариші,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям за цей вечір!

Перший товариш - місяць ясненький,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям за цей вечір!

Другий товариш - дощик дрібненький,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям за цей вечір!

Третій товариш - сонце ясненьке,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям за цей вечір!

З празником! Дай, Боже, вечір добрий!