Головна
Милий мій, а я твоя

Милий мій, а я твоя

Назва	Милий мій, а я твоя
Жанр	Триндички
Дата запису	1 черв. 1992 р.
Місце запису	с. Тернуватка, Сахновщинський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Льозіна Анастасія Петрівна (1924)
Збирачi	Дмитро Лебединський, Олена Балака
Транскрипція	Оксана Бугайченко

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 3Подобається Поділитися

Милий мій, а я твоя,
Куда хоч дівай мєня.
Хоч у карти проігай,
Хоч товаріщу оддай.

(Гармоніст, гармоніст),
Він іде, цибулю їсть,
Він іде, цибулю їсть,
І кричіть: «Я гармоніст!»

Гармоніста я любила,
Гармоніста тєшила,
Гармоністу я на грудь
Букетік повєсіла.

………(невеличка)
На скамєйкі стану,
Но кого я полюблю,
То к душі пристану.

……………(лозовой),
Там платочок носовой,
Розова кайомочка,
А то ж мого мільоночка.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 05:38 100	Почему ви, гармоніст	Триндички	смт Котельва, Котелевський район	05:38	... Почему ви, гармоніст, ні з ким не гуляєте? А в нашого гармоніста кучерява голова, Яку шапку не надіне – то велика, то мала! А я свою бабку замотав у тряпку, Полівав єйо вадой, штоб била молодой. А я свою суперницю та й не б’ю, не лаю, А я своїй суперниці чихотки желаю! Милий дєлав чудеса, улетєл у небеса, Яйця висохли з морозу і одпала ковбаса! А я свою суперницю поведу під мельницю, У кадушку головой, шоб остався милой мой. Я по кладбищі ходила, каблуками стукала, Родну маміньку будила, мамінька не слушала. Как надєну піджачок, дев’яносто пувичок, За те мене милой бросив, шо назвала «дурачок»! Как надєну рябу юбку, рябую-розрябую, Хто милого перелюбе – глаза повидряпую! Ой, подруга дорога, давай дробі дробоньом, У какой-нібудь роззяви ухажора отобйом! Мамєнька ругаєтся, братішка заступляєтся: «Пусть моя сестрьонушка любовью занімаєтся». Ой, подружечка моя, ти моя, моя, моя, Уговарівай мільонка, пускай ходіт до міня! Меня мілий не целуєт, говоріт: «Потом, потом», Я іду – а он на пєчкє трєніруєтся с катом! Ой гудзь та петелька – ти великий, я маленька, Я даю, даю, даю – не задєржіваю! Ой давай, давай, давай - не задєржівай! А ти дєдко мой, а я бабка твоя, Не бій мене, не лай мене – шоб я гладка була! (двічі) Палюбила я Хрущова, війшла б замуж за нєво, Тв боюсь, вместо «того» кукуруза у нєво! Полюбіла я Тітова, а Гагаріну дала, Ощущеніє такоє, будто в космосє била! Гармоніст пошов на ніз, а я удогонку, Гармоніст поньос баян, а я самогонку! Милий мой, а я твоя, где хотіш, дівай меня, Хоч у карти проіграй, хоч товарищу отдай. Я давала, всім давала, у саду на скамєєчке, Не подумайте плохого – із кармана сємочки! Ой яблучко, куда котісся? Попадьош ти мнє в рот – не ворочайся! А гармошку на окошко, гармоніста -- на кровать, Подай, мамо, одіяло – гармоніста укривать. В саду гуляла, труси знімала, Кому давала – сама не знала! Ой гармошка тянєтся, гармоніст наравиться! Мені хочеться узнать, з ким він буде ночувать? Якби ж мені не тини, ще й не перетинки, Ходив би я до дівчини, ще й до Харитинки! Якби ж мені не тини, ше й не перелази, Ходив би я до дівчини по чотирі рази! Якби ж мені не тини, ще й не густо коляк, Ходив би я до дівчини – не боявся собак!
0:00 01:23 100	Ой летіла зозуленька (про панщину)	Пісні з особистого та родинного життя	с. Тернуватка, Сахновщинський район	01:23	Ой летіла зозуленька та й стала кувати, Ой підождіть, добрі люди, щось буду казати. (двічі) Тиха вода - то свобода, панщиноньку гнала, Та й загнала в ліса-дебра, щоби там пропала. (двічі) А за нею біжать пани та й стали просити: «Вернись, вернись, панщинонько, нам ні з чого жити! (двічі) (Ми не вмієм жито жати, ані молотити, Наші жінки – дітей глядіть, ні їсти варити. Ой підемо у кошмоньку горілочки пити, Туди, сюди по кишенях – нічим заплатити. Ой підемо в пиварню та й пивочка пити, Сунув руку в кишеню – нічим заплатити». А свобода отвічає: «Панщині не бувати, Пора, пора, голотенькі, свої права мати».
0:00 01:18 100	Або ось така частушка	Триндички 1 Частівки	м. Костянтинівка, Краматорський район	01:18	Або ось така частушка. Тоді, коли позабирали все у людей, коли був голодомор, коли все постягували в колгоспи і штучно зробили голод… Але люди все рівно якось, навіть ті, шо залишились в живих, завжди, мабуть, юмор спасав людей, особливо українських наших, моїх земляків. Ось така, наприклад, частушка: Спасибі нашому вождю, Не вчіняю, не мішу. Замість зерна і муки – Таргани та прусаки. Нема зерна у коморі, Пусто в хаті і надворі, Ні корови, ні свині, Тільки Сталін на стіні. Висить Сталін на стіні, Мені усміхається: “Не журися, молодице, В комунізмі будеш жити.” Криси й миші збунтувались, Ніде зерна не зосталось, Враз прохання написали І до Сталіна послали: “Батьку рідний, пощади, І в тюрму нас посади. Будем тобі помагать, Усіх ворогів народу Будем разом догризать.”