Ой зав’яжи, ненько моя

НазваОй зав’яжи, ненько моя
ЖанрСтрокова
МотивПотопання, Родинне життя
Дата запису1 лип. 1990 р.
Місце записус. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачансь, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
ВиконавціОлефіренко Ганна Григорівна (1911)
ЗбирачiГалина Лук'янець, Дмитро Лебединський
ТранскрипціяГалина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00
100
Ой зав’яжи, ненько моя

Ой зав'яжи, ненько ж моя, чорним платком очі,
Та й поведи ж, та й утопи темненької но(чі).

Як вестимеш, ненько моя, не давай кричати,
Шоб не бігли сусідоньки мене ратува(ти).

Як вестимеш, ненько моя, станеш коло тину,
"Не дивуйтесь, сусідоньки, я свою й дити(ну)."


Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 01:26
100
Одна в мене ложечка
Строкова
с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачансь01:26

Одна в мене ложечка, одна лишня ложечка,
А й десь моя дочечка.

Одреклася од роду, одреклася од роду,
Як той камінь у воду.

Камінь у воді лежить, а камінь у воді лежить,
На чужині горе жить.

Не дай Боже захворіть, та не дай Боже захворіть,
То й нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать, не дай Боже помирать,
То й нікому поховать.

Поховає чужий піп, поховає чужий піп,
Аби було сорок кіп.

Поховають і дяки, поховають і дяки,
Аби були п'ятаки.

Та й заплаче чужина, та й заплаче чужина,
Шо далеко родина.


0:00 00:46
100
... камінь у воді лежить
Строкова
с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачансь00:46

(Одна в мене ложечка, одна лишня ложечка,
А й десь моя дочечка.

Одреклася од роду, одреклася од роду,
Як той камінь у воду.)

Камінь у воді лежить,
А камінь й у воді лежить,
На чужині горе жить

Не дай Боже захворіть,
Ой не дай Боже захворіть,
То нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать,
Та не дай Боже помирать,
То й нікому поховать.

Поховає й один піп,
Поховає й один піп,
Аби було вісім кіп.

Поховають і дяки,
Поховають і дяки,
Аби були п'ятаки








0:00 01:47
100
Згадай мене, ненько моя
Строкова
с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачансь01:47

Згадай мене, ненько ж моя, на святу Покрову,
Як ітимуть чужі дітки із строку й додо(му).

Ой може ж я, ненько моя, у строку й залежу,
Давай, давай чужим діткам проносить оде(жу).

Ой лучче я, дочко моя, по тину ой розкину,
Тяжко мені й наряджати чужую дити(ну).

Як по тину я й розкину, та й не сколивнеться,
У чужої дитиноньки одразу порве(ться).