Головна
Одна в мене ложечка

Одна в мене ложечка

Назва	Одна в мене ложечка
Жанр	Строкова
Дата запису	1 лип. 1990 р.
Місце запису	с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачансь, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
Виконавці	Олефіренко Ганна Григорівна (1911)
Збирачi	Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський
Транскрипція	Галина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 1Подобається Поділитися

Одна в мене ложечка, одна лишня ложечка,
А й десь моя дочечка.

Одреклася од роду, одреклася од роду,
Як той камінь у воду.

Камінь у воді лежить, а камінь у воді лежить,
На чужині горе жить.

Не дай Боже захворіть, та не дай Боже захворіть,
То й нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать, не дай Боже помирать,
То й нікому поховать.

Поховає чужий піп, поховає чужий піп,
Аби було сорок кіп.

Поховають і дяки, поховають і дяки,
Аби були п'ятаки.

Та й заплаче чужина, та й заплаче чужина,
Шо далеко родина.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 00:52 100	Ой зав’яжи, ненько моя	Строкова	с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачансь	00:52	Ой зав'яжи, ненько ж моя, чорним платком очі, Та й поведи ж, та й утопи темненької но(чі). Як вестимеш, ненько моя, не давай кричати, Шоб не бігли сусідоньки мене ратува(ти). Як вестимеш, ненько моя, станеш коло тину, "Не дивуйтесь, сусідоньки, я свою й дити(ну)."
0:00 00:46 100	... камінь у воді лежить	Строкова	с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачансь	00:46	(Одна в мене ложечка, одна лишня ложечка, А й десь моя дочечка. Одреклася од роду, одреклася од роду, Як той камінь у воду.) Камінь у воді лежить, А камінь й у воді лежить, На чужині горе жить Не дай Боже захворіть, Ой не дай Боже захворіть, То нікому пожаліть. Не дай Боже помирать, Та не дай Боже помирать, То й нікому поховать. Поховає й один піп, Поховає й один піп, Аби було вісім кіп. Поховають і дяки, Поховають і дяки, Аби були п'ятаки
0:00 01:47 100	Згадай мене, ненько моя	Строкова	с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачансь	01:47	Згадай мене, ненько ж моя, на святу Покрову, Як ітимуть чужі дітки із строку й додо(му). Ой може ж я, ненько моя, у строку й залежу, Давай, давай чужим діткам проносить оде(жу). Ой лучче я, дочко моя, по тину ой розкину, Тяжко мені й наряджати чужую дити(ну). Як по тину я й розкину, та й не сколивнеться, У чужої дитиноньки одразу порве(ться).