Пашол козьол в агарод

Ой на горі ой щурята,
Ой ладом(и), ладом(и) ой щурята.

А під горою ой дівчата,
Ой ладом(и), ладом(и) ой дівчата.

Ой на горі ой корито,
Ой ладом(и), ладом(и) ой корито.

Та повно води ой налито,
Ой ладом(и), ладом(и) ой налито.

Та хлопці води ой налили,
Ой ладом(и), ладом(и) ой налили.

Дівки ноги ой помили,
Ой ладом(и), ладом(и) ой помили.

Та хлопці юшку ой попили,
Ой ладом(и), ладом(и) ой попили.

До нас, до нас, боківчани,
До нашої честі,
Наварили вареників
З собачої шерсті.

До нас, до нас, боківчани,
До нас через воду,
Ой єсть у нас три дівчини
Хорошого роду.

– Як козла? Нарядили, гляди, козла, … у що, тоді шо? У солому його так, понаплітали всього, і роги, і все зробили як треба…
– Роги з соломи робили?
– А то з чого! З соломи все, усе, і врядили його соломою, кругом.
– Так це чучело робили чи чоловік?
– Нє, чоловіка! Ну кого-небудь, чи тебе, чи…
– Ага, ясно, ну шо, соломою його обвішували?
– Соломою кругом, соломою, і роги з соломи, і хвіст із соломи. Ну і водили, гляди, співали. Ну ми не водили з нею.
– А як водили, по вулицям водили?
– Ну да, на луг.
– А коли це було, на Масляну?
– Це на Масляну.
– І шо, туди люди збиралися, на той луг?
– А хто його знає… Молоденькі більше, отакі...
– А по хатам козла водили?
– Нє, нє...
– А не памʼятаєте, що співали? «Ой скочив козел в огород, в огород…»?

Ой скочив козел у город, у город,
Поїв капусту, буряки…

– Оце, на оцей голос.
– «Ой лєлі ладоми», єсть такий приспів?
– Ну, гляди, не знаю...