До нас, до нас, боківчани

І кричать:
– Чом не йдьош? Чом не йдьош?
– Боюся!
– Кого ж ти боїся?
– Короля!
– Король іде, земля гуде, стой, калина, не ламайся!

Та впʼєть кричать. Ото стануть: одні там стануть, другі там, і кричать.
Буду я кричать: «Чом не йдьош, чом не йдьош?». А вона буде кричать: «Боюся, боюся!»
– А як це вони кричать? Вони ж співають?

(Далі співає)

– Чом ни йдьош, чом ни йдьош?
– Боюся, боюся!
– Кого ж ти боїсся?
– Короля, короля!
– Поїхала Ганна до короля-пана,
Король іде, зимля гуде,
Стой, калина, не ламайся!

І біжать усі до купи.

– Вони хороводи не водять коло нього?
– Ворушуться там, стрибають. Хворост (?) запалять і кричать там ото, козла палять!
– Так оце козла водять?
– Да-да, оце в нас так козла палять, … на послідній день…
– На послідній день це коли, в неділю вже?
– На Масляну, в неділю…

Скочив козел у город, у город,
Та поїв козел лук-часник, лук-часник,
Та й упіймали козла за ріжок, за ріжок,
Та повели козла на торжок, на торжок,
Та продали козла за сім кіп, за сім кіп,
А й перва копа - пшениця, пшениця...

Зелененький крокіс,
По віконцю поріс,
Та нікуди ж проглянути.

Та не проглянути,
Та не продивиться,
Як сиріточка плаче.

Та вона плаче,
Важко здихає,
Шо ж і порядку нема.

Та нема порядку,
Та з самого ранку,
Та й не буде й до вечіра.

Посилала (Марійка)
Соловейка у сад,
До батенька на пораду.

Не солов`я з саду,
Не батенька з раю,
Не родини з України.