А в ліску, в ліску на жовтім піску

Ішла Марія й лугом, берегом,
Алілуя, алілуя, лугом, берегом.

Зустріла вона троє жидовʼят,
Алілуя, алілуя, троє жидовʼят.

Оце ж ті жиди Христа мучили,
Алілуя, алілуя, Христа мучили.

(Не ми мучили – то наші діди!
Ой то ж не діди – наші прадіди.

Кряжі кражують, церкви будують.
Збудували церкву з трьома дверями, з шістьом вікнами.

А в тій же церкві три гроба стоїть.
В первому гробу Сус Христос лежить.

А в другому гробу – Іван Крестітєль.
В третьому гробу – мати Марія.

Над Ісусом Христом свічі палають.
Над Іван Хрестітельом книги читають.
Над Дєвой Марією рожа процвітає.

Де не взявся птах на шести ногах,
(або А з ції рожі та вилетів птах),
Полетів же птах попід небесах.

Усі ворота отворилися,
Усії святиї уклонилися

(або
Усі нєбеса отворилися,
Усії святі поклонилися.)

Не єсть же ти птах, а єсть Божий син.
Попід нєбесам людей розмножив.)

Нова рада стала, як на небі хмара,
Над вертепом, звізда ясна увесь свєт осіяла.

Де Христос родився, з Дєвай уплодився,
Там чєловєк перед Бого пеленами уповився.

Перед тим дитятком пастухи з ягнятком,
На калєні пріпадали, Христа-Бога восхваляли.

Хвалім тебе, царю, нібєсний....

Та й Божая мате та й Божого сина сама ідина,
Спородила та й Ісуса Христа Дєва й Марія.

Й у вертепі Сус Христос родився, в яслі спочивав,
Де не взялись та три й анголи з нібєс летючи.

Они пєли, пєли, напєвали, в кряжі й упали.